РОЛЬ СИСТЕМИ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ У СТРУКТУРІ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВРОЛЬ СИСТЕМИ ЗОВНІШНЬОГО ДИХАННЯ У СТРУКТУРІ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Abstrakt

У статті розкрито значення функціонального стану системи зовнішнього дихання як ключового компонента функціональної підготовленості військовослужбовців вищих військових навчальних закладів. Особливої актуальності дослідження набуває в умовах сучасної військово-професійної діяльності, яка супроводжується впливом значних несприятливих чинників екстремального характеру. Функціональний стан системи зовнішнього дихання розглядається як один із провідних компонентів кардіореспіраторного забезпечення організму, що визначає ефективність аеробного енергозабезпечення, толерантність до фізичних навантажень, швидкість перебігу відновлювальних процесів та рівень стійкості організму до гіпоксичних впливів.

У результаті проведеного дослідження здійснено аналіз показників функціонального стану системи зовнішнього дихання 60 курсантів навчально-наукового інституту фізичної культури і спортивно-оздоровчих технологій Національного університету оборони України. Для оцінювання функціонального стану дихальної системи використовували метод спірометрії, а саме: показники форсованої життєвої ємності легень, об’єму форсованого видиху за першу секунду та індексу співвідношення об’єму форсованого видиху за першу секунду до форсованої життєвої ємності легень. Додатково застосовували функціональні дихальні проби Штанге і Генча для оцінювання рівня гіпоксичної толерантності та адаптаційних можливостей організму. Для обробки отриманих результатів використовували непараметричні методи математичної статистики. За результатами дослідження встановлено, що у значної частини курсантів спостерігається зниження показників вентиляційної функції легень, погіршення бронхіальної прохідності та недостатній рівень функціональних резервів системи зовнішнього дихання. Отримані результати також свідчать про значну індивідуальну варіативність досліджуваних показників і неоднорідність адаптаційних можливостей організму курсантів до фізичних навантажень.

На основі аналізу отриманих результатів доведено, що використання показників спірометрії та функціональних дихальних проб дозволяє комплексно оцінити функціональний стан системи зовнішнього дихання, визначити рівень адаптаційно-компенсаторних можливостей організму та своєчасно виявити осіб зі зниженими функціональними резервами. Отримані дані обґрунтовують доцільність застосування диференційованого підходу до планування навчальних занять і тренувань курсантів, спрямованих на формування та удосконалення функціональних можливостей кардіореспіраторної системи.

Отже, комплексне оцінювання функціонального стану системи зовнішнього дихання курсантів є важливим напрямом удосконалення системи фізичної підготовки військовослужбовців та підвищення рівня їх функціональної підготовленості, що забезпечуватиме результативність виконання завдань за призначенням.