ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНІ ОСВІТНІ ТЕХНОЛОГІЇ В ПІДГОТОВЦІ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ ЯК СКЛАДОВА БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ ЗВО

Анотація

У статті розкрито концептуальні засади впровадження здоров’язбережувальних освітніх технологій у систему професійної підготовки здобувачів вищої освіти. Встановлено, що культура безпеки життєдіяльності є інтегративною складовою професійної культури фахівця, яка формується поступово та потребує цілеспрямованої педагогічної підтримки. З’ясовано, що ефективність реагування на ризики залежить від рівня сформованості відповідних компетентностей, критичного мислення та навичок саморегуляції. Наголошено на необхідності системного використання освітніх технологій, орієнтованих на гармонізацію фізичного, психічного та соціального здоров’я студентів. Підкреслено, що здоров’язбережувальні технології мають міждисциплінарний характер і включають медико-гігієнічні, психолого-педагогічні та соціально-адаптаційні компоненти. Визначено значущість застосування інтерактивних методів як інструментів зміцнення психоемоційного комфорту в академічному середовищі. Зауважено, що ефективність реалізації зазначених технологій значною мірою залежить від професійної підготовленості викладача та інституційної стратегії закладу вищої освіти. Підкреслено, що важливо впроваджувати індивідуалізовані освітні маршрути з урахуванням особистісних і професійних особливостей здобувачів. Наголошено на потребі постійного оновлення навчальних програм та модифікації методичних матеріалів відповідно до актуальних ризиків. Встановлено, що інтерактивні технології сприяють формуванню навичок толерантного спілкування, діалогічного мислення та самоусвідомлення. Розкрито специфіку здоров’язбережувальних технологій як засобів профілактики професійного вигорання й перевантаження студентів. З’ясовано, що рухова активність має виконувати компенсаторну та профілактичну функції у студентському середовищі. Констатовано наявність перешкод у реалізації здоров’язбережувальних технологій, серед яких когнітивне перевантаження, низька рухова активність та недотримання принципів здорового способу життя. Визначено необхідність впровадження системного моніторингу стану здоров’я студентів упродовж всього періоду навчання. Зауважено, що аксіологічна складова освітнього процесу формує мотивацію до збереження здоров’я як особистої та суспільної цінності. Наголошено, що створення стабільного здоров’язбережувального освітнього середовища є критично важливим для цілісного формування компетентностей з безпеки життєдіяльності.