АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО ЛІКУВАННЯ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ДРУГОГО ТИПУ

Анотація

У статті розглянуто сучасні підходи до лікування цукрового діабету другого типу як одного з найактуальніших хронічних захворювань у світі та в Україні. Цукровий діабет другого типу, який становить більшість усіх випадків цукрового діабету, є серйозною проблемою для охорони здоров’я світової спільноти. Цукровий діабет – це хронічне ендокринно-обмінне захворювання, що виникає внаслідок впливу ендогенних і екзогенних чинників. Його розвиток пов’язаний із абсолютною або відносною недостатністю інсуліну, що призводить до порушення обміну речовин в організмі.  Підкреслюється, що захворювання охоплює всі вікові групи населення, а його поширення значною мірою зумовлено негативними змінами способу життя, зокрема, гіподинамією, незбалансованим харчуванням, надмірною масою тіла, а також впливом хронічного стресу, особливо в умовах військового стану. Проаналізовано клінічні рекомендації Американської діабетичної асоціації, Всесвітньої організації охорони здоров’я та національні стандарти лікування.  

У роботі проаналізовано ключові положення міжнародних та національних клінічних рекомендацій щодо лікування цукрового діабету другого типу. Зазначено, що першим і обов’язковим етапом є зміна способу життя, яка включає дієтотерапію, фізичну активність, модифікацію поведінкових звичок та формування самоконтролю. Обґрунтовано доцільність раннього призначення метформіну як препарату першої лінії, із подальшим індивідуалізованим розширенням фармакотерапії залежно від ступеня компенсації та супутніх захворювань.

Наведено узагальнену класифікацію методів лікування, що базується на комбінованому застосуванні медикаментозних і немедикаментозних стратегій. Зазначено, що комплексний підхід сприяє не лише стабілізації глікемії, а й запобігає розвитку ускладнень, підвищує якість життя та прихильність до лікування.

Підкреслено важливість поетапної, доказово обґрунтованої терапії з урахуванням індивідуальних потреб пацієнта а також важливість мультидисциплінарної взаємодії медичних фахівців для досягнення сталого контролю глікемії та профілактики ускладнень.