ФІЗІОЛОГІЧНІ МАРКЕРИ ВИЗНАЧЕННЯ БІОЛОГІЧНОГО ВІКУ: СУЧАСНІ ПІДХОДИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЗАСТОСУВАННЯ
DOI:
https://doi.org/10.31891/pcs.2025.2.24Ключові слова:
фізіологічні маркери, біологічний вік, мультипараметрична оцінка, геронтологія, функціональні тести, клінічні біомаркериАнотація
У статті здійснено ґрунтовний аналіз фізіологічних маркерів як інструментів визначення біологічного віку людини. Обґрунтовано актуальність теми, що зумовлена важливістю питання старіння населення, збільшення тривалості життя та необхідністю переходу до персоналізованої функціональної діагностики організму. Розглянуто еволюцію розвитку концепції біологічного віку: від перших спроб його оцінки до сучасних молекулярних та інтегративних підходів, включаючи аналіз епігенетичних годинників і новітніх технологій мультипараметричної оцінки. Наведено класифікацію методів визначення біологічного віку, серед яких виділено клітинні та молекулярні маркери, клінічні біомаркери, функціональні тести та комплексні інтегральні шкали. Особливу увагу приділено фізіологічним маркерам старіння – показникам серцево-судинної, дихальної, опорно-рухової, метаболічної, імунної та гормональної систем. Описано їхні нормативні значення, типові вікові зміни та роль у прогнозуванні стану здоровʼя. Проаналізовано практичне застосування фізіологічних маркерів у геронтології для моніторингу процесів старіння і розробки індивідуалізованих стратегій активного довголіття, у клінічній фізіології та медицині – для прогнозування ризиків розвитку серцево-судинних і метаболічних захворювань, у практиці спорту – для оцінки ефективності тренувальних програм, контролю навантаження та запобігання перетренованості, а також у персоналізованій терапії – для індивідуалізації підходів лікування залежно від фактичного фізіологічного стану пацієнта, а не календарного віку. Підкреслено значення фізіологічних маркерів для майбутнього наук про здоровʼя, старіння та медицини, їхню роль у створенні нової моделі охорони здоровʼя, орієнтованої на превентивний, персоналізований і прогностичний підхід. Зроблено висновок про перспективність подальших досліджень, спрямованих на інтеграцію фізіологічних і когнітивних показників для вдосконалення оцінки біологічного віку та розробки ефективних стратегій уповільнення старіння молодого покоління.
Посилання
Kashuba, M., Melnyk, N., & Sopel, M. (2022). Biolohichnyi vik yak kryterii otsinky ryzyku smertnosti ta zakhvoriuvanosti. Ukrainian Journal of Occupational Health, 2022, 18 (3), 189–196. URL: https://doi.org/10.33573/ujoh2022.03.189
Pysaruk, A., Shatylo, V., Antoniuk-Shchehlova I., ta in. (2023). Biolohichnyi vik liudyny: rehresiina ta neiromerezhna modeli. Fiziolohichnyi zhurnal, 69(2), 3–10. URL: https://fz.kiev.ua/journals/2023_V.69/2/FiziolZh-2_2023-3-10.pdf
Anakor, E., Le, Gall L., Dumonceaux, J., Duddy, W. J., & Duguez, S. (2021). Exosomes in ageing and motor neurone disease: biogenesis, uptake mechanisms, modifications in disease and uses in the development of biomarkers and therapeutics. Cells 10 (11), 2930. URL: https://doi.org/10.3390/cells10112930
Belsky, D. W., Caspi, A., Houts, R., & Moffitt T. E. (2015). Quantification of biological aging in young adults. PNAS. URL: https://doi.org/10.1073/pnas.1506264112
Beltrán-Sánchez, H., Palloni, A., Huangfu, Y., & McEniry, M. C. (2022). Modeling biological age and its link with the aging process. PNAS Nexus 1 (3), 135. URL: ttps://doi.org/10.1093/pnasnexus/pgac135
Cheng-Yong Tham, LaiFong Poon, TingDong Yan & Javier Yu Peng Koh (2023). High-throughput telomere length measurement at nucleotide resolution using the PacBio high fidelity sequencing platform. Nature Communications, V. 14, 281. URL: https://www.nature.com/articles/s41467-023-35823-7
Hoshino, A., Horvath, S., Sridhar, A., Chitsazan, A., & Reh, N. A/ (2019). Synchrony and asynchrony between an epigenetic clock and developmental timing. Scientific Reports, V. 9, 3770. URL: https://www.nature.com/articles/s41598-019-39919-3
Huang, W., Hickson, L. J., Eirin, A., Kirkland, J. L., & Lerman, L. O. (2022). Cellular senescence: the good, the bad and the unknown. Nat. Rev. Nephrol. 18 (10), 611–627. DOI: 10.1038/s41581-022-00601-z
Kabacik, S., Lowe, D., Fransen, L., Leonard, M., Ang, S.-L., Whiteman, C., et al. (2022). The relationship between epigenetic age and the hallmarks of aging in human cells. Nat. Aging 2 (6), 484–493. DOI: 10.1038/s43587-022-00220-0
Kerepesi, C., Zhang, B., Lee, Sang-Goo, Trapp, A., & Gladyshev, V. (2021). Epigenetic clocks reveal a rejuvenation event during embryogenesis followed by aging. DOI: https://doi.org/10.1101/2021.03.11.435028
Lai, T. P., Wright, W. E., & Shay, J. W. (2018). Comparison of telomere length measurement methods. Philos. Trans. R. Soc. Lond. B. Biol. Sci. 373:20160451. DOI: 10.1098/rstb.2016.0451
Ledda, C., Loreto, C., & Rapisarda, V. (2020). Telomere length as a biomarker of biological aging in shift workers. Appl. Sci. 10 (8), 2764. URL: https://doi.org/10.3390/app10082764
Mathur, A., Taurin, S., & Alshammary, S. (2024). New insights into methods to measure biological age: a literature review. Frontiers: Sec. Genetics, Genomics and Epigenomics of Aging. DOI: 10.3389/fragi.2024.1395649
McCrory, C., Fiorito, G., & Hernandez, B. (2020). GrimAge Outperforms Other Epigenetic Clocks in the Prediction of Age-Related Clinical Phenotypes and All-Cause Mortality. The Journals Of Gerontology, V. 76 (5), 741–749. DOI: 10.1093/gerona/glaa286
Yoo, J., Hur J., Yoo, J., Jurivich, D., & Le, K.J (2024). A novel approach to quantifying individual's biological aging using Korea’s national health screening program toward precision public health. Springer Nature Link, V. 46, 3387–3403.
##submission.downloads##
Опубліковано
Як цитувати
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Ірина КВАСНИЦЯ, Олег КВАСНИЦЯ
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License.
