САМОПРИЙНЯТТЯ СЛІПИХ ДІТЕЙ ТА РУХОВА ТЕРАПІЯ
DOI:
https://doi.org/10.31891/pcs.2023.4.11Ключові слова:
самоприйняття, незрячі, ЛФК, дітиАнотація
Інвалідність – це постійне зіткнення з проблемами в нашому повсякденному життєдіяльності: проблемами в сім’ї, в школі, на роботі, в офісі, на вулиці. Це постійна боротьба з життям і бар’єрами, які воно нам готує. Труднощі виникають не лише через людські слабкості чи вади, а в першу чергу через соціальні стосунки, самосприйняття та ставлення, що характеризується страхом перед невідомим. Бар'єр - це не тільки архітектурні перешкоди, що зустрічаються на шляху, але й несправедливе, об'єктивує ставлення інших людей. Дієздатні люди не знають, як допомогти, як реагувати, щоб не образити, уникають контактів або обмежуються лише відгуком на заклик потребуючого. Хоча іноді цей заклик не знаходить адресата. Люди бояться «інакшості». Але ми повинні розуміти, що сліпа чи сліпоглухоніма дитина – це нормальна дитина. Проблема серед людей полягає у відсутності прийняття, рівності та поваги до людей з обмеженими можливостями, в даному випадку до людей з вадами зору. Надзвичайно важливо, щоб люди з обмеженими можливостями не відчували себе відкинутими чи відсунутими на другий план у повсякденному житті та повсякденних обов’язках. Важливо, щоб люди з інвалідністю мали однакові права, привілеї та можливості брати участь у соціальному та професійному житті, а також щоб до них ставилися нарівні з людьми без інвалідності.
Посилання
Jakubowski S., Poradnik dydaktyczny, Wydawnictwo MEN, Warszawa 2001, s. 19
Jakubowski M., Pomykało W., Mała encyklopedia, Wydawnictwo PWN, Warszawa 1970, s. 74-80
Jarymowicz M., Modyfikowanie wyobrażeń dotyczących „ja” dla zwiekszenia gotowości do zachowań prospołecznych, Wydawnictwo Polska Akademia Nauk, Kraków 1979, s. 10-13
Jarymowicz M., Postrzeganie własnej indywidualności, Wydawnictwo Polska Akademia Nauk, Warszawa 1984 s. 27-34
Jarymowicz M., Studia nad spostrzeganiem relacji Ja-inni: tożsamość, indywidualizacja-przynależność, Wydawnictwo Polska Akademia Nauk, Wrocław 1988 s. 54-66.
Juszczyk M., Dydaktyka ogólna, Wydawnictwo WSP, Częstochowa 1995, s. 78.
Kozielecki J., Psychologiczna teoria samowiedzy, Wydawnictwo PWN, Warszawa 1986, s. 24-30.
Kulas H., Samoocena młodzieży,Wydawnictwo WSiP, Warszawa 1986, s. 67.
Kupisiewicz C., Dydaktyka ogólna, Wydawnictwo Graf Punkt, Warszawa 2000, s. 34-40
Kwapisz J., Orientacja przestrzenna i poruszanie się niewidomych i słabo widzących, Wydawnictwo WSiP, Warszawa 1990, s. 103-107
Lipkowski O., Pedagogika specjalna, Wydawnictwo PWN, Łódź 1981, s. 91-94.
Majewski T., Psychologia niewidomych i niedowidzących, Wydawnictwo PWN, Warszawa 1983, s. 72-78
Milerski B, Śliwerski B., Pedagogika wydanie PWN, Warszawa 2000, s. 24-29.
Okoń W., Słownik pedagogiczny, Wydawnictwo PWN, Warszawa 1992, s. 55-59
Okoń W., Wprowadzenie do dydaktyki ogólnej, Wydawnictwo Żak, Warszawa 1998, s. 45-48
Okoń W., Nowy słownik pedagogiczny, Wydawnictwo Żak, Warszawa 1998, s. 105-115
Ossowski R., Pedagogika niewidomych i niedowidzących, Wydawnictwo Naukowe Uniwersytetu im. A. Mickiewicza, Poznań 2001, s. 29-32
Pilch T., Zasady badań pedagogicznych: strategie ilościowe i jakościowe, wyd. Żak, Warszawa 2001, s. 68-71
Randall K. Harley, T. Wood, D.B. Mergler, Program rehabilitacji w zakresie orientacji i poruszania się niewidomych dzieci z dodatkowo ograniczoną sprawnością, Wydawnictwo PZN, Warszawa 1994, s. 42-47
Remplewicz J., Lekka atletyka dla niewidomych, Wydawnictwo PZN, Warszawa 1988, s. 60-68
Schoffler M., Der blinde im leben das Volkes, Leipzig-Jena 1956, s. 79-83
Serafin J., Gry i Zabawy ruchowe dla dzieci niewidomych i słabo widzących, Wydawnictwo PZN, Warszawa 1987, s. 48-53
Sękowska Z., Kształcenie dziecka niewidomego, Wydawnictwo PWN, Warszawa 1974, s. 52-57
Sękowska Z., Pedagogika specjalna, Wydawnictwo PWN, Warszawa 1985, s. 96.
Sękowska Z., Przystosowanie społeczne młodzieży niewidomej, Wydawnictwo PWN, Warszawa 1991, s. 73-79.
