ФОРМУВАННЯ НАВИЧКИ КОМУНІКАЦІЇ ТА СПІЛКУВАННЯ У СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ

Анотація

У статті розглядається ефективність комунікативних навичок і взаємодії між фізичним терапевтом і пацієнтом як ключового результату реабілітаційних послуг. Зокрема, аналізуються підходи до формування комунікативних навичок у студентів закладів вищої освіти (ЗВО), які включають поєднання вербального та невербального спілкування. Визначено особливості комунікативної компетентності, що є необхідною складовою професійної діяльності майбутніх фахівців у сфері фізичної реабілітації.

Метою статті є обґрунтування підходів до формування комунікативних навичок у студентів університетів, що є важливим для їхньої подальшої професійної практики. Підкреслено важливість оволодіння навичками спілкування як істотного елемента взаємодії фізичного (ерго) терапевта, що створює атмосферу довіри і поваги, у якій пацієнти можуть брати активну участь у своєму одужанні.

У статті детально розглядаються складові вербальної і невербальної комунікації, їх значення у процесі взаємодії терапевта та пацієнта. Наприклад, вербальне спілкування включає не лише передачу інформації, але й вміння слухати, підтримувати пацієнта та формувати довіру. Невербальні сигнали, такі як міміка, жести та тон голосу, також відіграють важливу роль у сприйнятті інформації та емоційній підтримці пацієнтів.

Обґрунтовано переваги комунікативних навичок у процесі планування реабілітаційного процесу, що дозволяє визначати поетапні цілі та досягати ефективних результатів. Встановлено, що комплексний підхід до формування комунікативних навичок може суттєво покращити процес реабілітації пацієнтів, сприяючи їхньому активному залученню в лікувальний процес.

Таким чином, стаття акцентує увагу на необхідності інтеграції комунікативних навичок у навчальні програми для студентів, які готуються до роботи у сфері фізичної реабілітації, з метою підвищення якості надання медичних послуг.