АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АДАПТАЦІЇ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ЛЮДИНИ ДО ЗМІН ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ

Анотація

Стаття присвячена комплексному аналізу анатомо-фізіологічних особливостей дихальної системи людини та механізмів її адаптації до змін функціонального стану організму. Дихальна система є ключовою ланкою у підтриманні гомеостазу, оскільки забезпечує газообмін між зовнішнім середовищем і клітинами, визначаючи рівень енергетичного забезпечення. Ефективність її функціонування набуває особливої актуальності в умовах підвищених енергетичних потреб організму.

У роботі розглянуто морфологічні й функціональні характеристики дихальної системи, зокрема анатомічну будову легень, дихальних шляхів і дихальної мускулатури, а також особливості нейрогуморальної регуляції процесів вентиляції. Окрему увагу приділено вивченню реакцій дихальної системи на підвищений метаболічний попит, що виникає під час активізації рухової діяльності. Встановлено, що регулярні фізичні заняття є стимулом розвитку адаптаційних змін, які проявляються у збільшенні життєвої ємності легень, підвищенні сили та витривалості дихальної мускулатури, економізації дихання, удосконаленні механізмів регуляції дихальної функції. У дослідженні здійснено порівняльний аналіз показників життєвої ємності легень (VC), форсованої життєвої ємності легень (FVC) та об’єму форсованого видиху за 1 секунду (FEV1) у здобувачів вищої освіти, які не займаються спортом, та студентів, що систематично відвідують тренування з різних видів спорту. Отримані результати продемонстрували достовірно вищі значення функціональних показників у групі студентів, які займаються спортом, що підтверджує позитивний вплив систематичної рухової активності на функціональний стан дихальної системи.

Незважаючи на наявні дослідження, комплексний аналіз взаємозв’язку між морфологічними характеристиками респіраторного апарату та специфікою регуляторних механізмів газообміну залишається недостатньо розкритим. Це зумовлює потребу у подальших дослідженнях, спрямованих на уточнення індивідуальних адаптаційних реакцій, удосконалення методів оцінки резервних можливостей легень і розробку практичних рекомендацій щодо оптимізації рухової активності. Практична значущість отриманих результатів полягає у можливості їх використання у спорті, фізичній реабілітації, профілактичній медицині та освітньому процесі. Це сприятиме підвищенню ефективності тренувальних програм, формуванню індивідуалізованих підходів до дозування фізичних навантажень, а також удосконаленню системи підготовки фахівців у галузі фізичної культури та спорту, біології.