ВПЛИВ КООРДИНАЦІЙНИХ ВПРАВ НА СПОРТИВНУ ТЕХНІКУ ПЛАВАННЯ НА СПИНІ ТА КРОЛЕМ
DOI:
https://doi.org/10.31891/pcs.2023.2.23Ключові слова:
координація, сила, плавання, ефектАнотація
Протягом багатьох років робилися спроби описати координаційні здібності, їх визначення та структуру. Неодноразово вчені як синоніми використовували терміни як синоніми: рухова особливість - спритність, рухова особливість - спритність. Тут необхідно конкретизувати значення цих термінів, які використовувалися протягом більшої частини ХХ століття, вживалися, як згодом виявилося, невиправдано. Концепція спритності була введена в моторну теорію Piasecki і Gilewicz (1964). Корінь цієї фрази походить від слова «завиток», яке має вказувати на виконання певних рухів швидким, точним і економним способом. Це означає, що спритність має морфофункціональну основу з інформаційно-енергетичними характеристиками. Це виключає іншу лінію міркувань, у якій спритність як моторна особливість ототожнюється з координаційними властивостями, оскільки вони зазвичай зумовлені інформаційними процесами. Результати досліджень підтвердили, вказуючи на високий рівень концентрації енергетичного фактору під час виконання тестів на спритність, що підтвердило гібридний та комплексний (змішаний) характер цього. Здебільшого вони визначаються як генотипова властивість для швидкого, точного та постійного навчання рухів. На результат вивчення нового рухового елемента в основному впливає рівень розвитку координації (здібності) і темперамент особистості. В даний час прийнято чітко трактувати це поняття як сукупність здібностей, інформації та працездатності, що визначають високу рухову ефективність. Фізична підготовленість визначає здатність людини вирішувати рухові завдання або здатність ефективно і економно виконувати м'язову роботу. Основою всіх видів фізичної підготовки є вроджена координація.
Посилання
Bartkowiak E., 1999., Pływanie sportowe: podstawy teoretyczne, sportowa technika pływania, motoryczność pływaka, uczenie się i nauczanie pływania, technologia treningu. Warszawa, Centralny Ośrodek Sportu, s. 82-90.
Chrościelewski J., Przybylski S., Waade B. 1999., Ocena poziomu koordynacji ruchowej dzieci 10-letnich, objętych szkoleniem pływackim od 7 i 9 roku życia. Sport pływacki i lekkoatletyczny w szkole, s.53-57.
Czabański B., Fiłon M., Zatoń K. 2003., Elementy teorii pływania. Wrocław, Wydawnictwo AWF, s. 16-21.
Fugiel J., Czajka K., Posłuszny P., Sławińska T. 2017., Motoryczność człowieka. Podstawowe zagadnienia z antropomotoryki. Wrocław, MedPharm Polska, s. 62-64.
Morecki A., Ekiel J., Fidelus K., 1971., Bionika ruchu. Warszawa, s. 10-19.
Osiński W., 2003., Antropomotoryka. Poznań, Wydawnictwo AWF, s. 20-21.
Płatonow W.N., 1997., Trening wyczynowy w pływaniu. Struktura i programy. Warszawa, Centralny Ośrodek Sportu Resortowe Centrum Metodyczno-Szkoleniowe Kultury Fizycznej i Sportu, s. 39-43.
Przybylski S., Waade B. 1999., Zmiany poziomu koordynacji ruchowej u dzieci w dwuletnim okresie wstępnego szkolenia pływackiego. Sport pływacki i lekkoatletyczny w szkole, s.83-90.
Raczek J., Mynarski W. 1992., Koordynacyjne zdolności motoryczne dzieci i młodzieży: struktura wewnętrzna i zmienność osobnicza. Katowice, Wydawnictwo AWF, s. 56-60.
Raczek J., Mynarski W., Ljach V. 1998., Teoretyczno-empiryczne podstawy kształtowania i diagnozowania zdolności motorycznych. Katowice, Wydawnictwo AWF, s. 74-90.
Sankowski T., 1990., Cechy czy zdolności – rzecz o motoryczności. Sport wyczynowy, nr 7 str. 34-40.
Sankowski T., 1989., Zdolności i uzdolnienia sportowe oraz ich wpływ na indywidualizację szkolenia sportowego. Kultura fizyczna, nr 7-8, s. 9.
Starosta W. 2003., Motoryczne zdolności koordynacyjne: (znaczenie, struktura, uwarunkowania, kształtowanie). Warszawa, Instytut Sportu w Warszawie, wyd. II, s. 18-23.
Starosta W. 2006., Globalna i lokalna koordynacja ruchowa w wychowaniu fizycznym i w sporcie, Warszawa, Międzynarodowe Stowarzyszenie Motoryki Sportowej (MSMS), Zamiejscowy Wydział Kultury Fizycznej poznańskiej Akademii Wychowania Fizycznego w Gorzowie Wlkp, s.22-28.
