ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ КЛІНІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ РЕАБІЛІТАЦІЙНИХ ПРОГРАМ ФУНКЦІОНАЛЬНОГО ВІДНОВЛЕННЯ ВЕРХНЬОЇ КІНЦІВКИ У ПАЦІЄНТІВ З МОЗКОВИМ ІНСУЛЬТОМ

Анотація

Дегенеративні зміни поперекового відділу хребта є поширеною причиною проведення реабілітаційних втручань. Реабілітацiя є важливою частиною консервативної програми лікування неспецифічного болю в спині. Завдяки знеболюючому ефекту вона зменшує кількість медичних препаратів, поліпшує функціональні можливості і спрямована на профілактику рецидивів.

Мета дослідження – порівняти ефекти традиційної фізіотерапії та рухової терапії, викликаної обмеженнями, на функціональне відновлення руки у пацієнтів з інсультом з високим функціональним рівнем на ураженій стороні. Загалом 24 пацієнти амбулаторного реабілітаційного відділення були рандомізовані в групу рухової терапії, викликаної обмеженнями, або в групу традиційної фізіотерапії. Група фізичної терапії отримувала лікування протягом 1 години, в той час як група терапії рухом, викликаним обмеженнями, проходила тренування протягом 3 годин на день впродовж 10 робочих днів поспіль. Основними методами оцінювання були – Журнал рухової активності-28 (Motor Activity Log-28), Тест рухової функції Вольфа (Wolf Motor Function Test), Шкала оцінки моторики руки у пацієнтів з інсультом (Motor Evaluation Scale for Arm in Stroke Patients) та шкала Визначення функціональної незалежності (Functional Independence Measurement). Обидві групи виявилися однорідними на основі демографічних показників та базових функціональних вимірювань. Значні покращення після лікування спостерігалися лише у субшкалах «Обсяг рухів» та «Якість руху» шкали Motor Activity Log-28 у групі, що застосовувала терапію рухом, викликаним обмеженнями, порівняно з групою, що застосовувала традиційну фізичну терапію (P=0,004; P=0,01 відповідно). Не було достовірних відмінностей за показниками «Функціональна здатність» (P = 0,138) та «Час виконання» (P = 0,924) тесту рухової функції Вольфа (Wolf Motor Function Test), за Шкалою оцінки моторики руки у пацієнтів з інсультом (P = 0,949) та підшкалою самообслуговування Визначення функціональної незалежності (P = 0,258) між двома групами втручань. Рухова терапія, викликана обмеженнями, і традиційна фізіотерапія мають схожу ефективність у покращенні функціональних можливостей, швидкості та якості рухів у паретичній руці серед пацієнтів з високим рівнем функціонування, які перенесли інсульт. Терапія рухами, викликаними обмеженнями, виявилася дещо ефективнішою, ніж традиційна фізична терапія, у покращенні ступеня та якості використання ураженої руки.