СУЧАСНІ ТЕХНОЛОГІЇ В БІОМЕХАНІЧНОМУ КОНТРОЛІ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ І СПОРТІ

Анотація

У статті розглянуто сучасні підходи до біомеханічного контролю у фізичному вихованні та спорті, що базуються на використанні новітніх технологій, включаючи відеоаналіз, електроміографію, інерційні сенсори та штучний інтелект. Удосконалення методологічних засад біомеханічного контролю не лише підвищує ефективність тренувального процесу шляхом детального аналізу кінематичних та динамічних параметрів рухової діяльності, але й сприяє зниженню травматизації спортсменів через ідентифікацію критичних навантажень, оптимізацію технічних компонентів руху та персоналізовану корекцію індивідуальних біомеханічних характеристик. Визначено актуальність впровадження цих технологій для підвищення ефективності тренувального процесу, оптимізації технічної підготовки спортсменів та зниження ризиків травматизму. Здійснено науковий аналіз застосування систем відеоаналізу (Dartfish, Kinovea, Vicon Motion Systems), силових платформ (Kistler, AMTI, Bertec) та електроміографічних комплексів (Delsys, Noraxon, BTS Bioengineering), які дозволяють отримати точні дані щодо механіки рухів, розподілу навантаження та рівня м’язової активності під час виконання фізичних вправ. Окрему увагу приділено перспективам використання інерційних сенсорів (Xsens, Moticon, STT Systems) для безконтактного аналізу рухової активності в умовах польових досліджень. Розглянуто роль штучного інтелекту у спортивній біомеханіці, зокрема можливості використання OpenPose, AI Motion Analysis та Google DeepMind для автоматизованого аналізу техніки виконання рухів. Показано, що такі інструменти сприяють персоналізації тренувальних програм, корекції технічних помилок у реальному часі та підвищенню ефективності фізичної підготовки. Дослідження спрямоване на виявлення найбільш ефективних методів застосування відеоаналізу, електроміографії, інерційних сенсорів та штучного інтелекту у спортивній біомеханіці. Застосування новітніх технологій у біомеханічному контролі значно покращує якість тренувального процесу, підвищує спортивні результати та сприяє зменшенню травматизму. Подальша еволюція та комплексна інтеграція цих методів створює передумови для поглибленого наукового аналізу біомеханічних аспектів рухової діяльності, сприяє розробці високотехнологічних алгоритмів контролю та прогнозування результативності спортсменів, а також забезпечує науково обґрунтовану оптимізацію тренувальних програм з урахуванням індивідуальних морфофункціональних та адаптаційних характеристик. Отримані результати сприятимуть удосконаленню науково-методичних підходів до використання біомеханічного контролю у спортивній діяльності та фізичному вихованні. Перспективи подальших досліджень пов’язані з інтеграцією мультисенсорних платформ, розвитком адаптивних реабілітаційних технологій та створенням автоматизованих систем моніторингу рухових характеристик.