PHYSICAL CULTURE AND SPORT: SCIENTIFIC PERSPECTIVE

INVICTUS GAMES: МЕДИКО-СОЦІАЛЬНИЙ АСПЕКТ РЕАБІЛІТАЦІЇ ВІЙСЬКОВИХ ЧЕРЕЗ СПОРТИВНІ ЗМАГАННЯ «ІГРИ НЕСКОРЕНИХ»

Марина КОЖОКАР — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття розглядає важливість та значення Invictus Games, міжнародних змагань паралімпійського стилю для військових ветеранів з пораненнями, отриманими у ході військової служби. Автор підкреслює зростання зацікавленості у використанні спорту для реабілітації військових з травмами та психологічними наслідками бойових дій, а також аналізує інші програми військової реабілітації через спорт в країнах-учасницях (США, Канада та Австралія). Спеціальний акцент робиться на успіхах української збірної на Invictus Games та її важливості для ветеранів. У статті також розглядаються психологічні аспекти спортивної реабілітації та важливість емоційно-політичних наративів в контексті цих змагань.

Матеріали дослідження, які докладно аналізують роль спорту в реабілітації військових ветеранів та їхню участь у міжнародних змаганнях, можуть бути використані в університетських курсах зі спортивної медицини, фізичної терапії, психології, соціології та військової науки. А також в різноманітних публікаціях, веб-сайтах, презентаціях та інших інформаційних матеріалах для широкого загалу, щоб підвищити усвідомлення та підтримку ветеранів, які знаходяться в стані реабілітації.

Водночас теоретичний аналіз змісту матеріалу дослідження свідчить про недостатню увагу до питань реабілітації військових ветеранів через спорт у педагогічних дослідженнях. Ця проблема залишається недостатньо дослідженою в педагогічній теорії та практиці навчальних закладів, і ця недостатність може суттєво вплинути на ефективність реабілітаційних програм для військових ветеранів.

У висновках автор зазначає повільний розвиток програм реабілітації в Україні та пропонує шляхи подальшого покращення у цій сфері через створення відповідної інфраструктури та сприяння участі ветеранів у спортивних заходах.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКИ ПОКАЗНИКІВ ФІЗИЧНОЇ ТА ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ФУТБОЛІСТІВ ВІКОМ 6-7 РОКІВ

Назар ОКЛІЄВИЧ , Ярослав ЯЦІВ , Ярослав ГНАТЧУК , Мар’ян ПІТИН — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Вимоги програмно-нормативних документів з підготовки юних футболістів мають суперечності, пов’язані з нераціональним співвідношенням фізичних навантажень, контрольних заходів та відсутністю врахування сучасних тенденцій. Мета: встановити взаємозв’язки показників фізичної та технічної підготовленості футболістів першого року навчання на етапі початкової підготовки. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних наукової та методичної літератури, абстрагування, історичний метод, порівняння, педагогічне тестування, методи математичної статистики. Для вирішення мети було застосовано педагогічне тестування фізичної підготовленості (9 тестів) та технічної підготовленості (8 контрольних вправ). Було залучено 73 футболісти віком 6–7 років на етапі початкової підготовки, що займалися у спортивних секціях м. Івано-Франківська. Для дітей 6–7 років тренування повинні поєднувати розваги та навчання, акцентуючи на насолоді від процесу з простими вказівками. Аналіз кореляційних матриць між показниками фізичної та технічної підготовленості юних футболістів показав, що: лише шість взаємозв’язків визнані статистично вірогідними; взаємозв’язки високої щільності між показниками фізичної підготовленості не виявлені, що очікувано для юних спортсменів; три пари середньої щільності: присідання за 10 с і стрибок у довжину (r = 0,487), човниковий біг з перенесенням тенісних м’ячиків і стрибки на скакалці (r = -0,439), човниковий біг з перенесенням тенісних м’ячиків і біг на 15 м (r = 0,488). Щодо технічної підготовленості встановлено три взаємозв’язки середньої щільності між результатами комплексного оцінювання можливостей до ведення м’яча та зміни напрямку руху, ведення м’яча на дистанції 30 м по прямій та іншими подібними показниками. Результати аналізу підкреслюють важливість врахування вікових особливостей і потреб дітей при формуванні тренувальних програм. Зокрема, акцент на розвагах та навчанні через гру, а також адаптація тренувань до особливостей кожної вікової групи є ключовими аспектами для ефективної підготовки юних футболістів.

ПРИЧИНИ ПОШИРЕНОСТІ ТЮТЮНОПАЛІННЯ СЕРЕД СТУДЕНТІВ ЗВО ТА РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ЗМЕНШЕННЯ ПОШИРЕНОСТІ

Олександр КІВЕРНИК, Петро ПЕТРИЧУК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Проблема тютюнопаління є більшою та глибшою, ніж це відомо загалу. Кожні 10 секунд одна людина у світі помирає внаслідок вживання тютюну. Сила нікотинової залежності рівна героїновій та кокаїновій або більша її, набагато сильніша залежності від алкоголю, канабісу чи ЛСД та інших аналогічних наркотиків. І це не проблема лише курців, а більше проблема тих, хто їх оточує. Тому її треба вирішувати навіть не державному, а на суспільному рівні. Адже методи, які дозволяють подолати нікотинову залежність, є потрібними для нормального життя не лиш курцям, а всім людям. По суті, тютюнопалінням людство займається саме тому, що не має можливості своєчасно задовольняти свої кричущі потреби животворними методами або не знає в своїй масі про свою потребу в животворних методах. В сучасній літературі ми виокремили 5 методів подолання нікотинової залежності: просвітницький, заборонний, медикаментозний, емоційний, позитивного підкріплення. Більшість з цих популярних методів не працюють тому, що їх автори та популяризатори не замислюються над тим, що тютюнопаління задовольняє якісь кричущі потреби курця, і допоки курець не почне задовольняти ці кричущі потреби іншим, животворним способом, він не кине палити.

Кричущі потреби курця, який почав палити в університеті: 1. Усунення стресу та втоми; 2. Можливість організувати свої думки в умовах понад норомованого завантаження інтелекту; 3. Отримання задоволення; 4. поглиблення спілкування. Для задоволення цих потреб методики релаксації треба викладати як першу навчальну дисципліну в середніх класах ЗЗСО до тих пір, доки не будуть отримані практичні вміння та навички. П’ятихвилинні релаксації треба застосовувати хоча б двічі за заняття, це не буде втрата академічного часу, оскільки важливо не те, скільки викладач встиг викласти за заняття, а скільки учні чи студенти встигли опанувати, а здатність сприймати напряму залежить від розслаблення. Програми перенавантажені теорією, її треба зменшувати на користь фізичної активності, яка є чудовим замінником тютюнопаління при правильній її організації. Обов’язково слід увести в програму середніх класів ЗЗСО лекцію про гормони щастя та животворні методи їх регулювання та практичні заняття, які навчать учнів це робити. І тоді питання задоволення своїх потреб руйнівними способами в молоді не стоятиме на порядку денному.

МЕТОДИКА ВИКОРИСТАННЯ РУХЛИВИХ ІГР У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З АКЦЕНТОМ НА ФОРМУВАННЯ СОЦІАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ

Світлана ДУДІЦЬКА, Анжела МЕДВІДЬ — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Мета нашого дослідження: розробити та обґрунтувати методику використання рухливих ігор у фізичному вихованні дітей дошкільного віку з акцентом на формування соціальної активності. Зміст терміну «соціальна активність», це показники , що відображає пізнавальний, емоційно-мотиваційний, поведінковий аспект соціальної активності дітей дошкільного віку. Використання рухливих ігор у навчально-виховному процесі дошкільнят є пріоритетним та ефективним засобом потенціалу взаємодії для формування соціальної активності дітей старшого дошкільного віку.

Методика використання рухливих ігор у фізичному вихованні старших дошкільнят з акцентом на формування соціальної активності буде педагогічно доцільною та ефективною, якщо її будувати на основі використання п'яти видів рухливих ігор (сюжетно-рольові ігри, ігри-забави, ігри-пантоміми, народні ігри, ігри змагання) з поступовим переходом від переважного застосування колективних ігор та командних змагань до рухливих ігор, де важливий індивідуальний результат, оптимально поєднуючи в організації навчально-виховного процесу групову та індивідуальну форми проведення занять. Основу програм, спрямованих на профілактику пасивної орієнтації у поведінці та формуванні соціальної активності, складають ігрові форми занять. Однією з важливих напрямів, які впливають на формування особистості дошкільника, є фізична культура. Роль її унікальна у плані комплексного розвитку всіх аспектів цілісної особистості. Фізична культура поступово готує дитину до включення в усі ускладнення системи соціальних відносин. У данному дослідженні представлена методика використання рухливих ігор у фізичному вихованні дошкільнят з акцентом на розвиток соціальної активності. Проведений аналіз результатів параметрів соціальної активності, емоційно-оцінного, когнітивного та поведінкового компонентів, визначений рівень фізичної підготовленості дітей старшого дошкільного віку. Охарактеризовані складові які впливають на формування соціальної активності дошкільнят у процесі навчання та виховання.

СТРУКТУРУВАННЯ ПЕДАГОГІЧНИХ ЗДІБНОСТЕЙ: АНАЛІЗ ТА СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ВИЗНАЧАЛЬНИХ КОМПОНЕНТІВ

Валентина ГОЛОВАЧУК , Світлана ПЕРВУХІНА — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Потреба педагогізації в освіті стає щодня актуальнішою, оскільки знання продуктивно акумулюються людством, а рівень моральності падає, зокрема й тому, що діти та молоді люди все більше часу проводять в знеособлених інституціях. Очевидно, результати педагогізації освіти полягають в першу чергу в інтровертних продуктах роботи педагогічної свідомості – нових та вдосконалених педагогічних знанні, вміннях, здібностях, цінностях, мотивах. Аналізуючи ці продукти, доходимо висновку, що серед них педагогічні здібності в більшій мірі знаходяться поза увагою освітньо-виховної системи. Намагаючись осмислити педагогічні здібності, бачимо, що їх дуже багато, але всі автори викладають їх напів хаотично, об’єднуючи їх в групи частково некоректно, і головне – вони зовсім не запам’ятовуються. Це неприпустимо для викладача, який намагається підвищити свій рівень педагогічної компетентності, адже перше, що потрібно зробити з недоліком в своїй педагогічній діяльності, – це віднайти, якої педагогічної здібності не вистачає, якщо має місце такий недолік. Тому ми спробували структурувати наявні педагогічні здібності так, щоб треба було запам’ятовувати мінімум, а логічно мислити максимум.

Результатом нашого структурування є висновок, що всі педагогічні здібності є або частиною визначальних 4 педагогічних здібностей, або результатом поєднання 2 чи 4 з цих педагогічних здібностей, тобто можна логічно вивести всі педагогічні здібності з 4 визначальних. Структура педагогічних здібностей ми описуємо так. 1. Інтелектуальні: академічні та дослідницькі. 2. Чутливі: поетичні, емпатійні, причетності, такту, емоційної стабільності, фасилітації. 3. Комунікативні: трансляторні, реактивні, координувальні. 4. Організаційні (або управлінські, або волюнтативні): обмежувальні, розподілюючі, зосереджуючі.

Емотивні (або експресивні), сугестивні, мажорні є поєднанням чутливих та комунікаційних здібностей. Педагогічний такт є поєднанням чутливих та організаційних здібностей. Здібність бачити динаміку розвитку та дидактичні здібності є поєднанням інтелектуальних та чутливих здібностей. Педагогічна винахідливість є поєднанням всіх 4 визначальних педагогічних здібностей. Таким чином, можна графічним об’єктом зобразити структуру всіх педагогічних здібностей, а графічний спосіб подавати інформацію вирізняється простотою в запам’ятовуванні.

ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ ПЕДАГОГІВ ДО УСПІШНОЇ ІННОВАЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Андрій КОРОЛЯНЧУК, Тарас ПАЛАГНЮК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

В статті узагальнено визначення, компоненти та критерії готовності до інноваційної діяльності (далі – ГотІнн), як їх визначають в науковій літературі. Розглянуто види мотивації, проведено порівняння їх дієвості, розкрито значення мотиваційного чинника та цінності у формуванні ГотІнн. Описано визначальний феномен, з якого розвивається ГотІнн, – відкритість до нового. Зроблено висновок, що ГотІнн є атрибутом людини, і для відсутності її в людині потрібні серйозні перешкоди у її формуванні – бар’єри.

Такими бар’єрами є: відсутність забезпечення сталого розвитку інтелекту в шкільному та студентському віці, відсутність достатньої кількості прикладів успішної інноваційної діяльності педагогів, які оточують учня/студента; надлишковий розвиток інтелекту відносно ступеня його застосування, який породжує такі явища, як «ясність» або «гординю», тобто стагнацію інтелекту; соціальні бар’єри; організаційні бар’єри (протидія з боку керівництва, завантаженість уроками/заняттями, надлишок документообігу та звітності); методичні бар’єри; матеріальні бар’єри (низька зарплата); психологічні бар’єри: тривожність, невпевненість у своїх силах, низька самооцінка, страх помсти критикованого; характер.

Всі інші віднайдені в науковій літературі психологічні бар’єри зводяться до зазначених.

В статті запропоновано метод виявлення бар’єрів у певному колективі – «незалежне» опитування, а також методи роботи або безглуздість проведення роботи з кожного з цих бар’єрів.

ПОКАЗНИКИ МАКСИМАЛЬНОЇ ТА ВИБУХОВОЇ СИЛИ ГІМНАСТІВ ПЕРШОГО РОКУ НАВЧАННЯ НА ЕТАПІ ПОЧАТКОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Юрій МАЛАНІЙ , Мар’ян ПІТИН , Андрій СИНИЦЯ , Роман РИМИК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Під час вивчення спеціалізованої літератури та спираючись на досвід підготовки юних спортсменів у технічно-естетичних видах спорту, виявилося, що на першому році підготовки існують відмінності у рівні підготовленості дітей, підтверджені дослідженнями. Мета: встановити показники максимальної та вибухової сили гімнастів першого року навчання на етапі початкової підготовки. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних наукової та методичної літератури, абстрагування, історичний метод, порівняння, педагогічне тестування, методи математичної статистики. Було застосовано тести для контролю максимальної та вибухової сили юних гімнастів: «Кистьова динамометрія», «Стрибок у довжину», «Кидок набивного м’яча (1 кг) з положення сидячи на стільці», «Метання пластмасового тенісного м’ячика на дальність». Залучено юних гімнастів ДЮСШ м. Івано-Франківська (n=130, з них: 2018 року народження n=69, 2019 – n=45 та 2020 – n=19 осіб). Аналізування отриманих даних показало, що рівень підготовленості за всіма аспектами варіювався серед учасників. Тести були розподілені за переважаючими фізичними якостями: максимальною та вибуховою силою, силовою та швидкісно-силовою витривалістю, координаційними якостями, гнучкістю, комплексними проявами фізичних якостей. Аналіз результатів вказав на поступове покращення показників максимальної та вибухової сили у всіх групах від молодших до старших дітей. Середні значення тестів на кистьову динамометрію були невисокими (11,91 кгс), а стрибок у довжину з місця показав статистично значущі відмінності між усіма підгрупами. Тест "Кидок набивного м'яча (1 кг) з положення сидячи" та тест "Метання пластмасового тенісного м'ячика на дальність" також дали важливі дані про рівень фізичної підготовленості дітей. Показники максимальної сили кисті чітко диференціювали дітей за роками народження, а тест "стрибок у довжину з місця" відображав відмінності між усіма підгрупами. Ці результати свідчать про необхідність врахування індивідуальних показників готовності у навчально-тренувальному процесі юних гімнастів для забезпечення ефективного планування тренувальних навантажень. Аналіз коефіцієнтів варіації також підтверджує необхідність диференціації тренувальних навантажень на основі індивідуальних відмінностей. Показники максимальної та вибухової сили гімнастів першого року навчання підтвердили важливість індивідуалізації підходів у навчально-тренувальному процесі, особливо при плануванні тренувальних навантажень для юних спортсменів різних років народження.
Ключові слова: юні гімнасти, максимальна та вибухова сила, підготовленість, результати, відмінності.

КЛЮЧОВІ МОТИВАЦІЙНІ ФАКТОРИ ДЛЯ СИЛОВИХ ТРЕНУВАНЬ СЕРЕД ЖІНОК ЗРІЛОГО ВІКУ

Анна ГАКМАН, Марина ТІВЕЛІК, Олена МОРОЗ — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Дослідження мотиваційної сфери для українських жінок є наразі надзвичайно актуальним та специфічним. Динаміка змін мотивації залежить від зовнішніх факторів, нав'язаних війною між Україною та Росією, а також від внутрішніх факторів, сформованих пандемією та третім роком війни. Метою цього дослідження є виявлення ключових мотиваційних факторів для силових тренувань серед жінок зрілого віку. Дослідження проводилось через анонімне опитування 138 студенток вищих навчальних закладів віком 25-35 років. Метою було оцінити їх мотивацію до фітнесу, загальне ставлення до фізичної активності та фактори, що сприяють надмірній вазі. Учасниці не були професійними спортсменками, а опитування проводилось за допомогою Google Forms, розповсюджених через соціальні мережі. Ключові результати показали, що 21,7% респонденток займаються в фітнес-центрах, але лише 13% займаються регулярно. Більшість жінок (49,3%) надають перевагу самостійним тренуванням, а 21,7% планують розпочати тренування. Більшість жінок віддають перевагу кардіо (41,3%) або силовим тренуванням (32,6%). Значна частина (33,3%) займається фітнесом для підтримки фізичної форми, 31,9% — для контролю ваги, а 19,6% шукають покращення психоемоційного стану. Участь у силових тренуваннях зафіксовано у 52,1% респонденток, але багато з них (53,6%) займалися без належної техніки виконання вправ. Нестача фізичної активності була визначена як основна причина надмірної ваги, наступними факторами стали переїдання, неправильне харчування, нерегулярний сон та стрес. Опитування також включало антропометричні дані, які показали кореляцію між факторами способу життя та вагою. Дослідження надає цінні відомості про мотивацію та виклики, з якими стикаються жінки зрілого віку під час силових тренувань. Отримані результати сприяли розробці цільової програми силових тренувань, орієнтованої на управління вагою та покращення загального стану здоров’я.

КОМПЛЕКСНА ПРОГРАМА АДАПТИВНОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДЛЯ ЖІНОК ПОХИЛОГО ВІКУ

Світлана ДУДІЦЬКА, Лариса ГУЛІНА, Шандор КОВАЧ — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Актуальною проблемою сучасного суспільства є вплив занять фізичною активністю людей похилого віку в контексті їх функціональних можливостей, які з віком знижуються. Людина мусить постійно пристосовуватися до умов функціонування на всіх етапах власного життя. З віком і природним зниженням працездатності окремих органів і систем організму адаптаційні можливості людини поступово погіршуються. Однак сьогодні не до кінця з’ясовано, якою мірою втрата цих можливостей є невід’ємною ознакою старіння, а якою мірою вона залежить від зміни способу життя, зокрема й фізичної активності. Доволі обґрунтованим видається припущення, що наявний рівень фізичної активності є надзвичайно важливим для ефективної адаптації до різних умов функціонування. Упродовж процесу старіння в організмі людини відбувається багато патофізіологічних змін, які обмежують її функціональні можливості. Цей період людського життя пов’язаний із поступовим зниженням фізичної працездатності, частими випадками неповноправності й супутніми хронічними захворюваннями. Мета дослідження - теоретично та практично обґрунтувати комплексну програму з використанням засобів адаптивної фізичної культури, що передбачає визначення соціально- психологічної адаптації, психологічний стан та оцінку якості життя жінок похилого віку. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення даних наукової та методичної літератури, педагогічне тестування, анкетування, методи математичної статистики. Було застосована методика К. Роджерса та Р. Даймонда, що дозволило виокремити основні чинники адаптованості осіб похилого віку, методика визначення якості життя (SF-36), визначено індекс задоволення життям в адаптації Н. В. Паніної.. Жінкам похилого віку для збереження здоров'я та творчого довголіття необхідна збалансована рухова активність, що враховує їх психофізичні особливості та потреби, спрямована на зупинення процесів передчасного старіння. Теоретична значимість дослідження полягає у розширенні та поглиблення знань про зміст і методику фізкультурно-оздоровчих занять, охарактеризовані періоди занять із жінками похилого віку. Визначено сутність, мету, завдання та засоби адаптивної фізичної культури як чинників рухової активності та покращення якості життя у жінок даної вікової категорії.

КЛЮЧОВІ АСПЕКТИ РОЗВИТКУ ТА ДОСЯГНЕНЬ БАСКЕТБОЛУ В СЕРБІЇ

Лариса БАЛАЦЬКА, Тетяна РОТАР, Олена КЛЮС — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Сербський баскетбол є одним із ключових феноменів світового спорту, що відіграє значну роль у розвитку баскетболу на міжнародній арені. Завдяки глибоким традиціям, ефективній системі підготовки молодих гравців та стабільним успіхам у міжнародних змаганнях, Сербія є однією з провідних баскетбольних держав світу. У цій статті висвітлено окремі етапи становлення сербського баскетболу, проаналізовано сучасний стан і перспективи подальшого розвитку цього виду спорту в країні.

Країна стабільно демонструє високі результати на таких міжнародних змаганнях, як чемпіонати світу, Євробаскет та Олімпійські ігри. Дослідження успіху цієї національної баскетбольної системи дозволяє визначити ключові аспекти, які сприяють її ефективності, а також створює можливості для адаптації найкращих практик у спортивній підготовці інших країн. Зокрема, проаналізувавши окремі фактори підготовки баскетболістів Сербії та України можна виявити їхні сильні та слабкі сторони, що може слугувати основою для розробки нових стратегій розвитку національної баскетбольної збірної.

МЕТОД ФОРМУВАННЯ ЦІННІСНОГО СТАВЛЕННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ДО ВЛАСНОГО ЗДОРОВ’Я ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Андрій КОРОЛЯНЧУК , Юрій МОСЕЙЧУК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Низка дослідників зазначають різке погіршення стану здоров’я та фізичної підготовленості студентства України. Малорухомий спосіб життя веде переважна більшість студентів, він займає до 11 годин активного часу доби. Інші складові здорового способі життя студентів також далекі від здоров’язбережувальних. Така ситуація є наслідком урбанізації, перенавантаження навчальних програм теоретичною частиною, відсутністю культури здорового способу життя у життєвому світі дітей та молоді, суспільної цінності нового на противагу усталеному тощо. Наслідком є втрата ефективності та навіть працездатності майбутнього покоління фахівців. Тому невідкладним завданням наукової спільноти України є формування здорового способу життя дітей та молоді. Компонентами останнього є знання, цінності та поведінка, серед яких визначальне значення для зімни поведінки має цінність, в даному випадку цінність здоров’я. Якщо у суб’єкта немає цінності здоров’я, він не буде сприймати знання, стосовні здоров’я, не буде змінювати поведінку, стосовну здоров’я. Тому на сьогодні маємо численні публікації, присвячені як оздоровленню способу життя, так і формуванню в дітей та молоді ціннісного ставлення до здоров’я. Однак всі вони мають спільні недоліки, розглянуті в статті. Також в статті пропонується простий, але дієвий метод формування у студентської молоді ціннісного ставлення до власного здоров’я засобами фізичної культури, який відрізняється від інших тим, що не намагається створити умови чи середовище для комфортного існування студента (адже за біологічною програмою, комфорт не приводить людину до змін), а пропонує якісно використати наявні умови, допомогти студентам в процесі практики самотужки прийти до висновку, що спосіб життя слід змінити на краще, стимулювати їх до цих змін, допомогти їм ці зміни ефективно організувати та впроваджувати, а також застосовувати чіткі показники результативності самостійної та координованої роботи студентів. Запропоновано деякі методи опитування студентів та індивідуалізації їх роботи під час заняття з фізичного виховання.

ФОРМУВАННЯ ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ ОСОБИСТОСТІ СТУДЕНТА ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Марина КОЖОКАР, Ганна ШЕВЧУК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено вплив фізичного виховання на формування лідерських якостей студентів. Обґрунтовано, що фізична культура є важливим чинником розвитку особистості, сприяє формуванню ініціативності, відповідальності, витривалості та здатності до ефективної комунікації. Акцентовано увагу на тому, що процес фізичного виховання створює умови для розвитку організаторських здібностей, прийняття рішень у нестандартних ситуаціях та ефективної взаємодії в команді.

Висвітлено сучасні підходи до фізичного виховання у закладах вищої освіти, які спрямовані на активізацію лідерських якостей студентів. Зокрема, розглянуто роль командних видів спорту, змагальної діяльності, тренінгів з розвитку психологічної стійкості та комплексних програм фізичної підготовки. Проаналізовано методи, що сприяють становленню лідерства, серед яких індивідуалізація фізичних навантажень, розвиток самоконтролю та вольових якостей, стимулювання до самостійного прийняття рішень у процесі тренувальної та змагальної діяльності. Доведено, що впровадження ефективних методик фізичного виховання сприяє гармонійному розвитку студентів, покращенню їх фізичної та психоемоційної підготовленості, підвищенню рівня мотивації до активного способу життя. Узагальнено, що формування лідерських якостей за допомогою фізичної культури можливе за умови систематичної практики, створення відповідного освітнього середовища та цілеспрямованого педагогічного впливу.

ПРОБЛЕМИ ОЛІМПІЙСЬКОЇ ОСВІТИ ТА ЇЇ ІНТЕГРАЦІЯ В ОСВІТНЮ СИСТЕМУ

Ольга НІКОЛАЙЧУК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Олімпійський рух є одним із наймасштабніших соціокультурних явищ сучасності, що поєднує традиції античності та актуальні глобалізаційні процеси. Олімпійська освіта відіграє важливу роль у популяризації здорового способу життя та формуванні ціннісних орієнтацій молоді, а її інтеграція в систему української освіти сприятиме підвищенню рухової активності та вихованню морально-етичних принципів.

У статті проаналізовано основні внутрішні та зовнішні проблеми, які заважають ефективному розвитку олімпізму та олімпійської освіти. Виокремлено п’ять ключових викликів:1. Недостатній рівень олімпійської освіти в поєднанні з високою зацікавленістю її впровадження серед педагогів і студентів; 2. Комерціалізація Олімпійських ігор, що призводить до девальвації їхніх ідейних засад; 3. Суперечності між спортивною діяльністю та етичними нормами; 4. Низька ефективність існуючих інституцій, які займаються розвитком олімпійської освіти; 5.Труднощі в залученні молоді до ідеалів олімпізму. Якщо перша та остання проблема є предметом дискусій та спроб їх вирішення, то інші аспекти залишаються недостатньо дослідженими. У статті запропоновано підходи до оптимізації впровадження олімпійської освіти в Україні, зокрема через пріоритетизацію її змістового наповнення. Автор наголошує на необхідності адаптації матеріалів відповідно до вікових особливостей учнів: для молодшого шкільного віку доцільним є використання казково-ігрових форм, для середнього – акцент на питаннях справедливості, а для старшокласників і студентів – мотиваційні аспекти досягнення життєвих цілей. Запропоновано обмежити надмірну теортизацію курсу олімпійської освіти та зосередитися на практичному компоненті, що включає організацію Малих олімпійських ігор як кульмінаційної події навчального процесу. Практичне засвоєння олімпійських цінностей має супроводжуватися усвідомленням таких фундаментальних категорій, як мир, соціальна відповідальність, патріотизм, здоровий спосіб життя та екологічна культура.

ОБҐРУНТУВАННЯ ПРОГРАМИ ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРІГАЮЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ПРОЦЕСІ ФАХОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Дмитро ГАРБАР — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено наукове обґрунтування програми формування здоров’язберігаючої компетентності майбутніх учителів фізичної культури у процесі фахової підготовки. Актуальність дослідження зумовлена зростаючою потребою у підготовці педагогічних кадрів, здатних ефективно впроваджувати здоров’язбережувальні технології у навчальний процес, формувати культуру здорового способу життя серед учнівської молоді та сприяти покращенню їхньої фізичної активності. Мета дослідження – наукове обґрунтування програми формування здоров’язберігаючої компетентності майбутніх учителів фізичної культури у процесі фахової підготовки, що базується на сучасних методологічних підходах, сприяє підвищенню ефективності професійної підготовки та формуванню стійкої мотивації до здорового способу життя у педагогічній діяльності. Методи дослідження: теоретичний аналіз науково-методичної, практичної літератури, нормативних документів; педагогічні спостереження, педагогічний експеримент; соціологічні методи дослідження; методи математичного аналізу. У дослідженні взяли участь 38 студентів, які навчаються на бакалаврському рівні за спеціальністю 014.11 Середня освіта (Фізична культура) Мелітопольського державного педагогічного університету імені Богдана Хмельницького. Запропонована програма базується на комплексному підході, що включає інтеграцію теоретичних знань, практичних навичок та мотиваційних чинників. Вона передбачає вирішення низки завдань: підвищення рівня фізичної підготовленості студентів, формування психоемоційної стійкості, розвиток навичок саморегуляції, підтримки емоційного балансу, соціальної інтеграції та професійної комунікації. Програма реалізується у три основні етапи: підготовчий, основний та контрольно-рефлексивний, що забезпечує її системність, поетапність та ефективність. Визначено ключові компоненти здоров’язберігаючої компетентності: аксіологічний, мотиваційний, інформаційно-когнітивний, психофізіологічний, фізкультурно-оздоровчий, культурологічний та комунікативний. Особлива увага приділена індивідуалізації навчання, що передбачає врахування фізичних можливостей та особистісних характеристик студентів. Результати дослідження підтверджують, що запропонована програма сприяє комплексному розвитку професійних компетентностей майбутніх учителів фізичної культури, підвищенню їхньої мотивації до здорового способу життя та впровадженню інноваційних технологій у освітній процес. Впровадження цієї програми сприятиме підготовці конкурентоспроможних фахівців, які зможуть ефективно реалізовувати здоров’язбережувальні стратегії у педагогічній діяльності.

КОМПЛЕКСНА РЕАБІЛІТАЦІЯ ТРОФІЧНИХ ВИРАЗОК ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ФІЗИЧНИХ ФАКТОРІВ

Володимир ГУСАК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

В статті описаний один із сучасних підходів до розв’язання найпоширеніших і часто нерозпізнаних та недооцінених проблем у всьому світі – проблем лікування хворих на варикозну хворобу вен нижніх кінцівок, ускладненої трофічними виразками. Виразки, що довго не загоюються, значно погіршують здатність людини до соціальної та професійної діяльності, зменшують якість життя та накладають фінансові обмеження. В наведеному дослідженні обґрунтована доцільність та доведена ефективність використання методів фізичної терапії в комплексній реабілітації хворих з трофічними виразками нижніх кінцівок з врахуванням тривалості захворювання, фази ранового процесу, а також розмірів виразкового дефекту.

Дослідження базується на порівняльній оцінці результатів комплексного лікування хворих працездатного віку. Клінічне обстеження проводилося за традиційними правилами і складалося із збору анамнезу, дослідження загального та локального статусів. В статті описана методика та наведена порівняльна оцінка використання різних фізичних факторів у комплексному лікуванні та профілактиці рецидивів захворювання, проведений аналіз ефективності впливу різних фізичних факторів на перебіг процесів загоєння трофічних виразок нижніх кінцівок. Автором продемонстрована явна перевага поєднаного застосування магнітотерапії та внутрішньотканинного електрофорезу (магнітогальванотерапії) у порівнянні з іншими дослідженими методами. Про доцільність та ефективність застосування пропонованих методів, що були застосовані при лікуванні хворих з трофічними виразками нижніх кінцівок, свідчить досягнення високого клінічного ефекту та скорочення термінів госпіталізації.

АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ФІЗИЧНОГО СТАНУ ЖІНОК 35-45 РОКІВ

Ольга РИМАР , Анастасія ЗАЛЕЦЬКА — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено результати дослідження показників фізичного стану жінок 35–45 років на основі комплексного аналізу антропометричних, морфофункціональних та функціональних показників. У дослідженні взяли участь 50 жінок, які відвідували заняття з фізкультурно-оздоровчої активності. Для оцінки фізичного стану використовували методику О.А. Пирогової, що дозволяє визначати інтегральний показник рівеня фізичного стану (РФС) за сукупністю параметрів: зріст, масу тіла, частоту серцевих скорочень (ЧСС) та середній артеріальний тиск (САТ). Результати дослідження показали значну варіативність антропометричних та функціональних показників. Середня довжина тіла становила 165,4±1,1см, а маса тіла – 63,2±1,8кг. Виявлено широкий діапазон значень ЧСС (45–92уд/хв) та САТ (89,2±1,12мм рт.ст.), що свідчить про різні рівні адаптації серцево-судинної системи. Аналіз рівня фізичного стану показав, що більшість жінок (72%) мали низький або нижче середнього рівень РФС, середній рівень спостерігався у 18%, а вищий за середній – лише у 6% учасниць. Жодна з жінок не продемонструвала високого рівня фізичного стану. Отримані результати свідчать про необхідність удосконалення програм рухової активності для жінок 35–45 років з урахуванням їхніх індивідуальних особливостей та рівня фізичної підготовленості.

ФОРМУВАННЯ ВАЛЕОЛОГІЧНИХ ЗНАНЬ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАСОБОМ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ

Ганна БИГАР — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розкрито теоретико-методичні засади формування валеологічних знань молодших школярів засобами фізичного виховання. Акцентовано увагу на значенні валеологічної освіти для розвитку свідомого ставлення до здоров’я, формування здоров’язбережувальних компетентностей, фізичної активності та усвідомлення учнями основ здорового способу життя.

Здійснено аналіз організаційних форм фізичного виховання з метою формування валеологічних знань у молодших школярів, зокрема уроків фізичної культури, фізкультурно-оздоровчих заходів у режимі навчального дня. Описано методи і засоби такої діяльності, що сприяють інтеграції валеологічних знань у рухову активність дітей. Особливу увагу приділено використанню здоров’язбережувальних технологій, рухливих ігор, фізичних вправ, загартування, дихальної гімнастики та інших засобів, які сприяють формуванню у дітей практичних навичок підтримки здоров’я. Визначено ефективні педагогічні підходи до формування валеологічної компетентності, зокрема діяльнісний, компетентнісний та інтегративний підходи, які забезпечують поєднання теоретичних знань із практичною діяльністю, сприяють розвитку рефлексії та усвідомленого ставлення до власного здоров’я. Підкреслено, що системне впровадження валеологічного компонента у фізичне виховання створює оптимальні умови для формування у молодших школярів мотивації до здорового способу життя.

Окреслено перспективи подальших досліджень у напрямку вдосконалення методики валеологічного навчання, що сприятиме підвищенню ефективності фізичного виховання та інтеграції валеологічних знань у зміст початкової освіти.

ПРИНЦИПИ ОРГАНІЗАЦІЇ В ПОЧАТКОВІЙ ШКОЛІ ПРОЕКТНОЇ ПРИРОДОЗНАВЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Кристина ШЕВЧУК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розкрито теоретико-методичні засади організації проєктної природознавчої діяльності в початковій школі. Акцентовано увагу на значенні проєктного навчання для розвитку природничих компетентностей молодших школярів, формування дослідницьких навичок, екологічного світогляду та критичного мислення.

Здійснено аналіз загально дидактичних та конкретно-предметних принципів організації проєктної природознавчої діяльності, зокрема принципів діяльності, природовідповідності, наочності, інтеграції, інструментальності. Проаналізовано їх роль у структурі навчального процесу, що сприяє залученню учнів до самостійного пізнання довкілля, практичного застосування знань та активного розв’язання проблем екологічного змісту. Описано конкретно-предметні принципи, які сприяють ефективній організації проєктної природознавчої діяльності. Зокрема, фокус робиться на краєзнавчий принцип, що забезпечує зв’язок навчання з місцевими природними умовами, традиціями та історико-культурною спадщиною регіону. Підкреслено, що ці принципи створюють оптимальні умови для формування в учнів початкової школи навичок дослідження навколишнього середовища, розвитку критичного мислення та ціннісного ставлення до природи. Окреслено перспективи подальших досліджень у напрямку вдосконалення методики організації проєктної діяльності, що сприятиме модернізації змісту природничої освіти в початковій школі.

ЗАНЯТТЯ ХУДОЖНЬОЮ ГІМНАСТИКОЮ ЗА ПРОГРАМОЮ ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНОГО НАПРЯМКУ ДІВЧАТ 5-6 РОКІВ

Світлана ДУДІЦЬКА — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Заняття художнюю гімнастикою юних гімнасток має важливе значення в зв’язку з ранньою спеціалізацією і залученням до занять дітей 5-6 років. Аналіз науково-методичної літератури свідчить, що в останні десятиліття в гімнастиці відбулися значні зміни, пов’язані зі збільшенням складності, ризику виконуваних вправ, з одного боку, і різким омолодженням складу тих, що займаються. Проблема ранньої спеціалізації диктує свої вимоги до методики та фізичної підготовленності дітей. Визначеноно впровадження засобів художньої гімнастики оздоровчо- рекреаційного напрямку тому що вправи художньої гімнастики є універсальним засобом формування культури рухів дітей різної вікової категорії. Використання елементів художньої гімнастики оздоровчо-рекреаційного напрямку для дівчат 5-6 років, як засобу та форми організації фізичного і психологічного розвитку створює умови для гуманізації педагогічного процесу, перетворюючи дитину з об'єкта соціально-педагогічного впливу на суб'єкт активної творчої діяльності.

Нами була створена програма для експериментальної групи дітей 5-6 років, яка базується на засобах художньої гімнастики і покликана не лише підвищити рівень рухової активності учасників у повсякденному житті, але й сприяти їх фізичному гармонійному розвитку та позитивно впливати на формування їхньої особистості, що й стало предметом нашого дослідження.

Метою програми є покращення фізичних якостей та здібностей, формування здорового та гармонійного розвитку дівчат 5–6 років засобами художньої гімнастики за програмою оздоровчо-рекреаційного напрямку. Методи теоретичний аналіз та узагальнення даних наукової та методичної літератури, метод педагогічного спостереження, контрольно-педагогічні випробування (тести), метод математичної статистики. Результати згідно середніх значень отриманих на початку і на прикінці експерименту, можна прослідкувати, що відбулось покращення швидкісно-силових і координаційних здібностей, рівень гнучкості і рухливості в суглобах. Згідно приросту між середніми результатами на початку і вкінці експерименту за розробленою нами програмою, ми можемо відмітити її ефективний вплив на фізичну підготовленість та гармонійний рзвиток дівчат 5-6 років.

ВПЛИВ МАСИ ТІЛА КУРСАНТІВ НА РЕЗУЛЬТАТ У ПІДТЯГУВАННІ НА ПЕРЕКЛАДИНІ

Володимир МИХАЙЛОВ, Віталій МИХАЙЛОВ, Вікторія НЕВЕСЕНКО — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Мета роботи – визначити вплив маси тіла курсантів на результати у підтягувані на перекладині та розробити формулу для оцінювання кількості підтягувань на перекладині залежно від маси тіла. Методи: теоретичний аналіз та узагальнення спеціальної літератури; педагогічний експеримент; антропометрія; статистика. Результати. Обстежено 30 курсантів, у яких визначено вік, зріст, масу тіла, кількість підтягувань на перекладині і дальність метання гранати. Аналіз отриманих даних виявив, що коефіцієнт варіації у підтягувані на перекладині (V = 29,8%) свідчить про неоднорідність результатів. Середня кількість підтягувань – 14 разів, що оцінюється у 85 балів за 100-бальною шкалою. Відносний коефіцієнт підтягування на перекладині визначений як відношення кількості підтягувань до маси тіла. Коефіцієнти кореляції показали відсутність статистичного зв’язку між підтягуванням і метанням гранати на дальність (r = 0,136); низький зв’язок маси тіла з віком (r = 0,377); середню залежність маси тіла від зросту (r = 0,483); сильну залежність маси тіла від конституції тіла (r = 0,722); від’ємний кореляційний зв’язок між кількістю підтягувань і масою тіла (r = -0,643). Висновки. Запропоновано відносний коефіцієнт підтягування, що може бути використаний для оцінювання фізичної підготовленості курсантів. Визначено, що отримані результати можуть бути використані для вдосконалення методик фізичної підготовки військовослужбовців, зокрема, для коригування нормативів у підтягуванні на перекладині з урахуванням маси тіла, а також для розроблення індивідуальних програм фізичної підготовки.

ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕМЕНТІВ СПОРТИВНОГО ПЛАВАННЯ У ЗАГАЛЬНІЙ ФІЗИЧНІЙ ПІДГОТОВЦІ ШКОЛЯРІВ

Іван ПАНЬКІВ, Тетяна ВИШНЕВСЬКА-СМІРНОВА — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається питання використання елементів спортивного плавання в загальній фізичній підготовці школярів. Актуальність теми обґрунтована необхідністю покращення рівня фізичної підготовленості учнів у сучасних умовах, коли загальний стан здоров’я молоді часто залишає бажати кращого. Спортивне плавання, завдяки своїм унікальним властивостям, є ефективним засобом розвитку таких важливих фізичних якостей, як витривалість, сила, гнучкість та координація. Водночас, проблема недостатнього впровадження плавання в шкільну програму фізичного виховання залишається актуальною. Метою дослідження є обґрунтування ефективності використання елементів спортивного плавання для розвитку фізичних якостей школярів, а також розробка методичних рекомендацій щодо їх інтеграції в навчальний процес. Завдання дослідження включають аналіз сучасних наукових підходів до використання плавання в шкільній фізичній підготовці, оцінку рівня фізичної підготовленості учнів, які займаються плаванням, та розробку практичних рекомендацій для вчителів фізичної культури. У результаті проведеного аналізу було підтверджено, що регулярні заняття плаванням сприяють покращенню фізичних показників школярів, підвищують їх витривалість та координацію рухів. Зокрема, учні, які займаються плаванням, демонструють вищі результати порівняно з тими, хто не практикує цей вид фізичної активності. У статті також пропонуються методичні рекомендації щодо ефективного використання елементів спортивного плавання в рамках шкільної програми фізичного виховання. У статті також обговорюється важливість інтеграції елементів плавання у фізичну підготовку школярів, зокрема у контексті сучасних методик навчання та обмежень, пов’язаних з інфраструктурою шкіл. Підкреслюється необхідність адаптації уроків фізичної культури до умов, де немає доступу до басейнів, шляхом використання спеціальних вправ, що імітують плавальні рухи. Крім того, розглядаються питання підвищення мотивації учнів до занять плаванням через проведення позакласних заходів та організацію шкільних змагань. Такі підходи сприятимуть не тільки розвитку фізичних якостей школярів, але й формуванню здорового способу життя серед молоді.

ЯКІСТЬ ЖИТТЯ ТА СОЦІАЛЬНА ПІДТРИМКА ДІТЕЙ, ЯКІ ПОСТРАЖДАЛИ ВНАСЛІДОК ВОЄННИХ ДІЙ

Анна ГАКМАН, Святослав ТКАЧИК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено якість життя та рівень соціальної підтримки дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій. Метою дослідження є оцінка рівня якості життя та соціальної підтримки дітей, які постраждали внаслідок воєнних дій, зокрема визначення впливу військових конфліктів на фізичне та психічне здоров'я дітей, а також аналіз ролі соціальної підтримки з боку родини та друзів у процесі їхнього психологічного відновлення. Методи дослідження, які використовувалися задля розкриття теми дослідження: теоретичні методи, емпіричні методи (соціологічні дослідження, SF-36, MSPSS), методи математичної статистики. У дослідженні прийняли участь 197 дітей, які постраждали в наслідок воєнних дій було охоплено від 8 до 12 років, тобто 92 дівчат і 105 хлопців. Результати показали, що діти, які не зазнали безпосереднього впливу війни, зберегли високі показники якості життя, хоча в окремих випадках відзначалося зниження психічного здоров’я (показники соціального функціонування та психічного здоров’я склали 73,5±6,8 та 71,2±7,4). У дітей, які пережили наслідки війни, показники якості життя за шкалою SF-36 були значно нижчими. Фізичне функціонування залишалося на прийнятному рівні (71,7±7,1), але в деяких випадках знижувалося до 63,4±6,5, що вказує на фізичні порушення. Оцінка загального стану здоров’я (GH) була знижена (63,8±6,1), що відображає об’єктивні порушення та суб’єктивне сприйняття здоров’я. Показники життєздатності (62,1±5,9 – 58,3±6,7) і соціального функціонування (68,4±6,3 – 61,7±6,9) також знизилися, вказуючи на швидку втому та труднощі в соціальних взаємодіях. Психічне здоров’я дітей, що постраждали від війни, було значно знижене (67,2±6,8 – 60,5±7,1), що свідчить про тривожність та емоційне виснаження. Дослідження також показало рівень соціальної підтримки дітей, які пережили війну. За шкалою MSPSS, найбільше підтримки діти отримували від родини та друзів, зокрема в емоційному аспекті. Кореляційні аналізи показали високі позитивні кореляції між рівнем соціальної підтримки та загальною якістю життя (найвища кореляція між підтримкою значущих осіб і друзів, r = 0,50**). Факторний аналіз виявив три основні фактори соціальної підтримки, які пояснюють 73,59% варіативності даних. Загалом, результати дослідження підтверджують важливість соціальної підтримки для дітей, які пережили наслідки війни, і її роль у поліпшенні їх психологічного та фізичного здоров’я.

ВПЛИВ І КОМПОНЕНТИ ДОПРОТЕЗНОЇ РЕАБІЛІТАЦІЇ ПАЦІЄНТІВ ПІСЛЯ АМПУТАЦІЇ НИЖНІХ КІНЦІВОК

АНДРІЙ БРАЖАНЮК, СВІТЛАНА СЕРМАН — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті висвітлено значення допротезної реабілітації для пацієнтів після ампутації нижніх кінцівок, а також її основні компоненти. Розглянуто фізичні, психологічні та соціальні аспекти підготовки до протезування, що є критично важливими для відновлення рухової активності, адаптації до нового способу життя та інтеграції у суспільство.

Проаналізовано сучасні методи терапевтичних втручань, включаючи профілактику падінь, догляд за куксою, управління болем, менеджмент рубця, компресійна терапія, підбір технічних засобів реабілітації, допоміжні пристрої-вертикалізатори, терапевтичні вправи, а також психологічну підтримку. Особливу увагу приділено ролі мультидисциплінарної команди фахівців, яка включає лікарів фізичної реабілітаційної медицини, фізичних терапевтів, ерготерапевтів, асистентів, протезистів та психологів.

Психологічна реабілітація має на меті зменшення емоційного стресу, запобігання депресії та формування мотивації до активного життя. Важливим аспектом є психотерапевтична підтримка, яка допомагає пацієнтам адаптуватися до нових умов, подолати страхи та прийняти зміни у власному тілі.

Соціальна адаптація охоплює інтеграцію пацієнтів у суспільство, професійну реабілітацію та навчання навичкам самостійного життя. У статті аналізуються сучасні підходи до реабілітаційних програм, що включають мультидисциплінарний підхід та персоналізовані методи відновлення.

Визначено ключові фактори, що впливають на ефективність реабілітації, зокрема рівень мотивації пацієнта, загальний стан здоров'я, наявність супутніх захворювань та доступність сучасних технологій. Розглянуто перспективи розвитку реабілітації в контексті інноваційних підходів, таких як протезування та цифрові технології для моніторингу стану пацієнтів.

Запропоновано шляхи вдосконалення системи допротезної реабілітації, спрямовані на покращення якості життя пацієнтів та їхню швидку соціальну адаптацію.

У статті наведено основні моменти допротезної реабілітації, описано її мету та завдання, основні компоненти, повʼязані з доглядом за залишковою кінцівкою після ампутації та підготовкою до протезування.

ПІДГОТОВКА ФАХІВЦІВ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ ДО ФОРМУВАННЯ ЕКОЛОГІЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ УЧНІВ ПІД ЧАС ТУРИСТИЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Марія БРИЧУК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена актуальній проблемі формування екологічної компетентності у учнів фахівцями з фізичної культури і спорту. У роботі обґрунтовано необхідність інтеграції екологічної освіти в процес професійної підготовки, зважаючи на зростаючу роль екологічної свідомості у сучасному суспільстві. Визначено, що екологічна компетентність є інтегративною особистісною характеристикою, що поєднує когнітивні, афективні та поведінкові компоненти. Проаналізовано наукові праці, присвячені формуванню екологічної компетентності, та виявлено, що туристична діяльність є ефективним засобом її розвитку. Обґрунтовано доцільність використання туристичної діяльності як педагогічного інструменту для формування екологічної компетентності учнів. У статті визначено ключові компоненти екологічної підготовки майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту, включаючи фундаментальні екологічні знання, методичні та педагогічні знання, практичні навички та ціннісно-мотиваційні орієнтації. Запропоновано конкретні напрямки реалізації набутих компетентностей через інтеграцію туристичної діяльності в освітній процес, такі як проєктування екологічно орієнтованих маршрутів, використання туризму для формування екологічної свідомості та розвиток практичних навичок екологічно безпечної поведінки. Підкреслено важливість використання міждисциплінарного підходу та інтерактивних методів навчання для ефективного формування екологічної компетентності. Визначено перелік дисциплін, що формують необхідні компетентності у майбутніх фахівців з фізичної культури і спорту в Національному університеті фізичного виховання і спорту України. Перспективи подальших досліджень спрямовані на розробку та апробацію методики формування екологічної компетентності здобувачів вищої освіти засобами туристичної діяльності. Доцільно дослідити вплив різних видів туристичної діяльності на формування окремих компонентів екологічної компетентності, а також вивчити можливості використання інформаційно-комунікаційних технологій для підтримки цього процесу.

ІННОВАЦІЙНІ ОЗДОРОВЧІ ФІТНЕС-ТЕХНОЛОГІЇ У ПІДГОТОВЦІ ЮНИХ ПАНКРАТІОНІСТІВ

Анна ГАКМАН, Петро ГОРЮК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається впровадження інноваційних оздоровчих фітнес-програм у підготовку юних панкратіоністів, що спрямовані на вдосконалення фізичних якостей, зниження травматизму, покращення функціонального стану та психологічної стійкості. Мета дослідження – теоретико-методичне обґрунтування використання інноваційних оздоровчих фітнес-технологій у підготовці юних панкратіоністів для підвищення їхньої фізичної підготовленості, рівня здоров'я та спортивної майстерності. Методики тренування поєднують традиційні принципи з новітніми фітнес-технологіями, що дозволяє досягти високих результатів. Ключовою складовою є функціональна підготовка, яка включає вправи для розвитку координації, сили, витривалості, швидкості та гнучкості з використанням власної ваги, еластичних стрічок, гирь та медичних м'ячів. Високоінтенсивний інтервальний тренінг покращує аеробну та анаеробну витривалість, вибухову силу, що є важливим для панкратіону. Чергування інтенсивних вправ і відпочинку сприяє швидкому досягненню оптимальної фізичної форми.

Особливу роль у міжсезонний період відіграють спортивні ігри, які допомагають зберігати фізичну форму, підтримують мотивацію і сприяють розвитку спеціальних навичок. Вони покращують координацію, швидкість, витривалість і реакцію, а також допомагають удосконалювати тактичні навички та здатність швидко приймати рішення. Міжсезоння є важливим етапом відновлення після інтенсивних змагань, і спортивні ігри сприяють розвитку моторних навичок без ризику травм.

Рухливі ігри з елементами боротьби, такі як маневрування та контроль, допомагають розвивати координацію, силу і швидкість реакції. Командні ігри, зокрема баскетбол і стрітбол, позитивно впливають на витривалість, швидкість та координацію, а також формують соціальні навички. Інноваційні оздоровчі фітнес-програми, що включають різні методи тренування, є важливим елементом підготовки юних панкратіоністів, забезпечуючи розвиток фізичних, технічних та психологічних якостей спортсменів.

АНАЛІЗ ІСНУЮЧИХ МЕТОДІВ ВИЗНАЧЕННЯ НАДЛИШКОВОЇ МАСИ ТІЛА ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Олена Ярмак , Владислав Поплавець — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена аналізу сучасних методів визначення надлишкової маси тіла та ожиріння у військовослужбовців, їхньої інформативності, практичної значущості та обмежень. Військово-професійна діяльність передбачає високий рівень фізичної підготовленості особового складу, що обумовлює необхідність застосування валідних методів контролю маси тіла з урахуванням професійних навантажень. Однак традиційні підходи до визначення надлишкової маси тіла можуть не відображати реальний стан військовослужбовців через особливості композиційного складу їхнього тіла, зокрема перевагу м’язової маси. Метою дослідження є аналіз існуючих методів визначення надлишкової маси тіла та ожиріння у військовослужбовців з урахуванням специфіки військової служби. Для досягнення поставленої мети були використані наступні методи дослідження: аналіз і узагальнення науково-методичної літератури, а також інформації із зарубіжних та вітчизняних джерел. Проведено аналіз існуючих методів визначення надлишкової маси тіла, їхньої інформативності, доступності та можливості застосування у польових умовах.

Розглянуто антропометричні методи, методи на основі індексів, біоімпедансний аналіз композиційного складу тіла, плетизмографію зі зміщенням повітря (ADP), ультразвукову діагностику, двовимірну рентгенівську абсорбціометрію (DXA) та тривимірне сканування тіла. Проведений аналіз показав, що кожен із методів має свої переваги та обмеження, зокрема щодо точності вимірювань, доступності та можливості практичного застосування в умовах військової служби. Виявлено, що традиційні методи, такі як індекси маси тіла, не завжди коректно оцінюють фізичний стан військовослужбовців через значну частку м’язової тканини, а високоточні технології, як-от DXA чи ADP, є малодоступними для рутинного використання. Оптимальним підходом до визначення надлишкової маси тіла у військовослужбовців визнано поєднання антропометричних методів з біоімпедансним аналізом, що дозволяє отримати найбільш інформативні результати, враховуючи умови військової служби та фізіологічні особливості особового складу.

АДАПТИВНЕ ВИКОРИСТАННЯ НАСТІЛЬНОГО ТЕНІСУ У ФІЗИЧНОМУ ВИХОВАННІ ШКОЛЯРІВ З ІНКЛЮЗІЄЮ

Інна ХРИПКО, Анжела МЕДВІДЬ, Мар’яна МИХАЙЛОВА, Олег ПРЕКУРАТ — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню ефективності використання елементів настільного тенісу в системі фізичного виховання дітей середнього шкільного віку, зокрема в умовах інклюзивних класів. Автор аналізує роль фізичного виховання в розвитку дитини, звертаючи особливу увагу на створення рівних умов для фізичного розвитку всіх учнів, незалежно від їхніх індивідуальних особливостей. Визначено, що настільний теніс є ефективним засобом для розвитку основних фізичних якостей: координації рухів, швидкості реакції, спритності, витривалості та сили, а також сприяє вдосконаленню когнітивних функцій, таких як концентрація уваги та ментальна швидкість. У статті розглядаються сенситивні періоди розвитку дітей, зокрема 10-12 років, коли їхня фізична активність має важливий вплив на загальний розвиток. Окрім цього, особлива увага приділяється впливу фізичних вправ на соціалізацію дітей з особливими освітніми потребами, їхнє формування самостійності, впевненості у собі та розвитку соціальних навичок. Визначено важливість створення стимулюючих умов для дітей з обмеженими можливостями, що дозволяє їм інтегруватися у соціальне середовище та брати участь у різноманітних рухових активностях. На основі аналізу наукових джерел та практичного досвіду підтверджено, що заняття настільним тенісом мають позитивний вплив на здоров'я дітей, зокрема на серцево-судинну та дихальну системи, а також сприяють розвитку м'язової сили і покращенню моторики. Крім того, настільний теніс розвиває зоровий аналізатор та когнітивні здібності, допомагаючи дітям удосконалювати здатність до швидкого реагування та прийняття рішень. У статті також запропоновано методи використання настільного тенісу в фізичному вихованні, зокрема для дітей з особливими освітніми потребами, такі як тренувальні заняття, турніри, ігрові форми навчання та індивідуальні тренування. Підкреслено важливість адаптації навчальних програм відповідно до потреб і можливостей учнів, що сприяє підвищенню їхньої зацікавленості в спорті та розвитку особистісних якостей, необхідних для успішної самореалізації у житті та спорті. Таким чином, настільний теніс є ефективним інструментом для фізичного та соціального розвитку дітей середнього шкільного віку, сприяючи їхній інтеграції в суспільство та розвитку ключових фізичних і когнітивних навичок.

ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ РІЗНИХ ВІКОВИХ КАТЕГОРІЙ

Олена ЯРМАК , Сергій ЖЕМБРОВСЬКИЙ , Віталій ВЕРЗИЛОВ — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті представлено результати наукового дослідження, спрямованого на порівнювальний аналіз впливу віку на рівень фізичної підготовленості військовослужбовців, які проходять базову загальновійськову підготовку. Досліджувана вибірка складалася з 273 чоловіків віком від 25 до 49 років, що забезпечило репрезентативність даних для порівняльного аналізу між різними віковими групами. Однорідність вибірки щодо рівня початкової фізичної підготовки була забезпечена шляхом залучення військовослужбовців, які перебували на початковому етапі військової служби. Для статистичної обробки отриманих даних використовувалися непараметричні методи математичної статистики, а саме медіанний тест та критерій Краскела-Уолліса, що забезпечило надійність отриманих статистичних результатів.

Аналіз результатів виконання тестових вправ, проведений за допомогою непараметричних методів статистичного аналізу, не виявив статистично значущих відмінностей між сусідніми віковими групами у показниках сили, витривалості, швидкості та спритності (χ² = 34,13 - 4,36, p > 0,05). Аналіз розподілу рівнів фізичної підготовленості показав, що з віком спостерігається поступове зниження відсоткової частки військовослужбовців з високим рівнем фізичної підготовленості, від 82,4 % у віковій групі 25-29 років до 42,6 % у групі 45-49 років. Водночас, відсоток військовослужбовців з низьким рівнем фізичної підготовленості зростає з 8,8 % до 40,7 % у відповідних вікових групах.

Результати дослідження підкреслюють актуальність обраної теми та необхідність розробки диференційованих програм фізичної підготовки, адаптованих до вікових особливостей військовослужбовців. Отримані дані можуть бути використані для оптимізації процесу базової загальновійськової підготовки з метою підвищення рівня фізичної готовності військовослужбовців різних вікових категорій. Подальші дослідження можуть бути спрямовані на вивчення впливу інших факторів, таких як специфіка військової спеціалізації та індивідуальні особливості, на фізичну підготовленість військовослужбовців.

СПЕЦИФІКА ОРГАНІЗАЦІЇ СПОРТИВНИХ ПРОЄКТІВ KLITSCHKO FOUNDATION

Олександра ЦИБАНЮК, Вадим СТАСЮК , Андрій ПЕТРОВ — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Klitschko Foundation – благодійна організація, яка спрямовує свою діяльність на розвиток молоді через спорт, освіту та лідерство. Однією з ключових сфер роботи фонду є організація спортивних проєктів, що поєднують фізичну активність, виховання характеру та набуття лідерських навичок. Специфіка організації спортивних проєктів Klitschko Foundation полягає в комплексному підході, який охоплює не лише фізичну підготовку, а й освітні компоненти. У статті досліджується специфіка організації спортивних проєктів Klitschko Foundation, їхній вплив на молодь України та розвиток громадянського суспільства. Фонд братів Кличко є однією з провідних благодійних організацій, що реалізує освітні, спортивні та соціальні ініціативи. Зокрема, аналізуються такі проєкти, як «Грай за рівність», «Посилка успіху» та освітня платформа «Розквітай», які спрямовані на розвиток фізичної культури, подолання гендерних стереотипів у спорті, психологічну підтримку підлітків та мотивацію до здорового способу життя.

Важливу увагу приділено аналізу соціальної значущості спортивних програм фонду, їхнього внеску у формування активної громадянської позиції молоді та популяризацію спорту в Україні. Розглядається вплив війни на психологічний стан дітей та необхідність адаптації благодійних ініціатив до сучасних викликів. Автори статті також виокремлюють проблеми, з якими стикається фонд, зокрема недостатню прозорість у фінансовій звітності та брак детальної інформації щодо реалізації окремих проєктів. Запропоновані перспективи подальших досліджень, серед яких оцінка ефективності благодійних програм, аналіз залучення молоді до спортивних ініціатив та вивчення міжнародного досвіду для масштабування діяльності Klitschko Foundation. Дослідження підкреслює роль благодійних фондів у розвитку суспільства та необхідність удосконалення механізмів їхньої роботи для максимального соціального ефекту.

ВЗАЄМОЗВ’΄ЯЗОК ЗДОРОВ’΄ЯЗБЕРІГАЮЧИХ ТА ПЕДАГОГІЧНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ ФАХІВЦІВ У ВИЩИХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ

Ольга ПІШАК, Людмила РОМАНІВ, Олена ГАУРЯК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті висвітлюються окремі аспекти використання здоров΄язберігаючих технологій в процесі підготовки фахівців у закладах освіти. Запровадження здоров’язберігаючих технологій в освітній процес пов’язано з використанням медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, лікувально-оздоровчих, соціально-адаптованих, екологічних здоров’язберігаючих технологій та технологій забезпечення безпеки життєдіяльності. Використання здоров’язберігаючих та здоров’яформуючих технологій у процесі навчання дозволяє здійснити комплексну оцінку умов життєдіяльності, зберегти фізичний та психічний потенціал молоді, формувати більш високий рівень стану здоров’я і навичок здорового способу життя, здійснювати моніторинг показників індивідуального розвитку, прогнозувати можливі зміни здоров’я та проводити відповідні психолого-педагогічні, корегувальні, реабілітаційні заходи, поліпшувати якість життя суб’єктів освітнього середовища. Однак такі технології не можуть бути відокремлені від загальної педагогічної системи, а навпаки, повинні зважено, ґрунтовно й раціонально використовуватись у комплексі з іншими.

У освітній галузі здоров’язбереження є складовою педагогічних технологій усіх рівнів – дошкільного, середнього та вищого, покликаних сприяти формуванню освітнього простору збереження та культури здоров’я. Здоров’язбережувальні освітні технології можна розглядати і як якісну характеристику будь-якої педагогічної технології, і як сукупність принципів, прийомів, методів, які, доповнюючи педагогічні технології навчання та виховання, наповнюють їх ознаками здоров’язбереження. У цьому сенсі можна говорити про синергізм здоров’язбережувальних (медико-гігієнічних, фізкультурно-оздоровчих, соціально-психологічних, екологічних, безпеки життєдіяльності) та педагогічних технологій, що використовуються для досягнення спільної мети – формування здоров’язбережувальної компетентності шляхом набуття учнями/студентами навичок збереження та зміцнення здоров’я, дбайливого ставлення до особистого та суспільного здоров’я.

Мета всіх здоров’язбережувальних освітніх технологій, що використовують у Чернівецькому національному університеті імені Ю.Федьковича, – сформувати у студентів необхідні знання, вміння та навички здорового способу життя, навчити їх використовувати такі знання у повсякденному житті. Впровадження здоров’язберігаючих технологій у навчальний процес ЗВО дозволяє здобувачам освіти успішніше адаптуватися в освітньому, суспільному та соціальному просторі, розкрити власні творчі можливості, а викладачу ефективно проводити профілактику асоціальної поведінки вихованців. Основні елементи здоров’язберігаючих освітніх технологій пов’язані з такими видами діяльності. як включення здоров’язберігаючих освітніх технологій у всі форми освітнього процесу, створення оптимальних умов для ефективного впровадження здоров’язберігаючих технологій у процес навчання, здійснення координації та управління за реалізацією впровадження технологій в освітній процес.

РОЛЬ МОТИВАЦІЇ У ФОРМУВАННІ ЗВИЧОК ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ

Ярослав ЗОРІЙ , Віктор БОГАТИРЕЦЬ , Роман ПШИБИЛА — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті аналізується роль мотивації у формуванні звичок здорового способу життя серед студентської молоді, зокрема, у контексті фізичної активності та фізичного виховання. Студентська молодь є важливою частиною суспільства, і її здоров’я має безпосередній вплив на загальний стан нації та економічну продуктивність. Враховуючи низький рівень фізичної активності серед студентів, особливо в умовах сучасного суспільства, яке характеризується великою кількістю стресових факторів та інтенсивною розумовою діяльністю, дослідження мотиваційних факторів до занять фізичними вправами є надзвичайно важливим.

Аналізуючи існуючі підходи до формування здорового способу життя, автори відзначають, що мотивація до фізичної активності є основним рушієм для формування сталих звичок, що сприяють збереженню здоров’я. Однією з основних проблем є низька мотивація студентів до регулярних занять фізичними вправами, що в свою чергу веде до зниження рівня фізичної підготовленості, здоров’я та загального рівня працездатності.

Дослідження вказує на важливість формування інтересу до здорового способу життя через мотиваційні стратегії, які враховують індивідуальні потреби та інтереси студентів. Ключовим аспектом є адаптація підходів до фізичного виховання з урахуванням психологічних особливостей молоді, її соціального контексту та культурних факторів. Зокрема, інтеграція інноваційних методів, таких як цифрові технології, мобільні додатки для тренувань та онлайн-курси, може значно підвищити мотивацію студентів, особливо в умовах університетського навчання, яке вимагає балансу між академічною діяльністю та фізичним розвитком.

Крім того, у статті розглядається важливість підвищення мотивації до фізичної активності через забезпечення доступу до спортивних об’єктів, організацію спортивних змагань та популяризацію здорового способу життя серед студентів, що дозволяє їм стати активними учасниками та популяризаторами здорового способу життя серед однолітків.

Автори також наголошують на тому, що мотивація повинна бути спрямована не лише на фізичну активність, але й на створення сприятливого середовища для всебічного й гармонійного розвитку особистості студента. Позаяк, регулярні заняття спортом не лише сприяють фізичному розвитку, але й розвивають такі якості, як стресостійкість, дисципліну, організованість та здатність до командної роботи, що є важливими для їхньої подальшої успішної кар’єри.

ХАРАКТЕРИСТИКА ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНОЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ В КОНТЕКСТІ ПОНЯТЬ ЗДОРОВОГО ТА АКТИВНОГО СТАРІННЯ ТА ЇХ ВАЖЛИВІСТЬ ДЛЯ ВНУТРІШНЬО ПЕРЕМІЩЕНИХ ОСІБ ПОХИЛОГО ВІКУ

Анна ГАКМАН, Микола БАЙДЮК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено значення активного та здорового старіння для внутрішньо-переміщених осіб (ВПО) похилого віку, які стикаються з подвійними викликами – віковими змінами та наслідками вимушеного переселення. Акцент зроблено на ролі оздоровчо-рекреаційної рухової активності (ОРРА) у підтримці фізичного, психічного та соціального благополуччя цієї вразливої категорії населення. Визначено, що ОРРА сприяє покращенню загального фізичного стану, зниженню ризику хронічних захворювань, покращенню когнітивних функцій, підвищенню рівня соціальної взаємодії та адаптації до нових умов життя.

Стаття аналізує сучасні концепції активного та здорового старіння, визначені ВООЗ, Європейською Комісією та вітчизняними науковцями. Розглянуто ключові аспекти підтримки якості життя ВПО через доступ до медичних та реабілітаційних послуг, соціальну інтеграцію, сприятливі житлові умови та участь у державних і місцевих ініціативах.

Регулярна рухова активність має численні переваги для осіб похилого віку, включаючи покращення фізичного здоров'я, підвищення мобільності, зниження ризику хронічних захворювань та поліпшення психологічного стану. Для внутрішньо переміщених осіб похилого віку ці переваги набувають особливого значення, оскільки допомагають подолати стрес, пов'язаний з переселенням, та сприяють соціальній інтеграції в нових громадах.

Оздоровчо-рекреаційна рухова активність включає різноманітні форми фізичних вправ, адаптованих до можливостей та потреб людей похилого віку. Це можуть бути помірні аеробні навантаження, вправи на гнучкість та рівновагу, а також групові заняття, які сприяють соціалізації.

Таким чином, розвиток оздоровчо-рекреаційної рухової активності є важливим інструментом підтримки ВПО похилого віку, оскільки вона позитивно впливає не лише на фізичне здоров’я, але й сприяє соціальній взаємодії, психологічному комфорту та загальному добробуту. Це дозволяє пом’якшити наслідки вимушеного переселення та забезпечити гідні умови для активного та здорового старіння.

ТЕХНОЛОГІЧНА МОДЕЛЬ УДОСКОНАЛЕННЯ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ТА ОПТИМІЗАЦІЇ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ПІДЛІТКІВ ЧЕРЕЗ ГАНДБОЛ

Юрій КУРНИШЕВ, Юрій ПАЛІНЧУК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто технологічну модель удосконалення фізичної підготовленості та оптимізації рухової активності підлітків засобами гандболу. Обґрунтовано сучасні підходи до підвищення ефективності тренувального процесу, що поєднують інноваційні методики розвитку фізичних якостей, технічної та тактичної підготовки. Проаналізовано вплив рухової активності на формування здоров’я та фізичної працездатності підлітків, визначено основні педагогічні умови ефективного використання гандболу як засобу комплексного фізичного розвитку. Представлено результати експериментального дослідження, які підтверджують ефективність запропонованої моделі.

Проаналізовано фізичну підготовленість та оптимізацію рухової активності підлітків через гандбол. Фізична підготовка старшокласників у гандболі може включати спеціалізовані засоби розвитку окремих фізичних якостей, а також комплексні вправи, що поєднують тренувальні впливи для вдосконалення техніки володіння м’ячем і взаємодії між гравцями. Всебічна підготовка спортсменів забезпечить можливість максимально реалізувати свій потенціал у змагальній діяльності.

Актуальність цього дослідження обумовлена потребою впровадження сучасних педагогічних технологій, які сприятимуть підвищенню ефективності фізичного виховання та спортивної підготовки в освітньому процесі. Для оцінки ефективності розробленої програми фізичної та технічної підготовки ми аналізували темпи приросту показників фізичної та технічної підготовленості гандболістів експериментальної та контрольної груп після завершення педагогічного експерименту.

Основним принципом організації навчально-тренувальної роботи в групах початкової підготовки є універсальність поставлених завдань, вибір засобів і методів, що підходять для всіх учнів, дотримання індивідуального підходу та глибоке вивчення особливостей кожного учня. Для оцінки ефективності розробленої програми фізичної та технічної підготовки ми аналізували темпи приросту показників фізичної та технічної підготовленості гандболістів експериментальної та контрольної груп після завершення педагогічного експерименту.

МОНІТОРИНГ І САМОСТІЙНА ОЦІНКА ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ТА РОЗВИТКУ РУХОВИХ НАВИЧОК ЮНИХ ГАНДБОЛІСТІВ

Микола ОСАДЕЦЬ, Юрій КУРНИШЕВ, Сергій ГОРОДИНСЬКИЙ — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена питанням моніторингу та самостійної оцінки фізичної підготовленості та розвитку рухових навичок у юних гандболістів. Зокрема, розглядаються сучасні підходи до контролю за тренувальним процесом, які дозволяють оцінити рівень фізичних якостей спортсменів та забезпечити індивідуалізацію тренувань. Окрема увага приділяється методам моніторингу, що сприяють об'єктивній оцінці результатів, а також можливості залучення самих спортсменів до процесу самостійного аналізу своїх досягнень, що підвищує їхню мотивацію до подальших покращень. У статті також розглянуті критерії оцінки фізичної підготовленості, що дозволяють виявити сильні та слабкі сторони тренованості гандболістів і коригувати їхній тренувальний процес. Результати дослідження можуть бути корисними для тренерів та спеціалістів, що працюють з молодими спортсменами, а також для вдосконалення системи фізичної підготовки в командних видах спорту.

Актуальність цієї проблеми полягає у потребі вдосконалення методів моніторингу та самостійної оцінки, що дозволить підвищити ефективність фізичної підготовки юних гандболістів і забезпечити їхні успіхи на змаганнях. Проблема моніторингу та самостійної оцінки стає актуальною, оскільки вона безпосередньо впливає на ефективність спортивного навчання та тренування. На сучасному етапі розвитку педагогічної науки підвищується роль індивідуалізації тренувального процесу, що передбачає врахування фізичних можливостей кожного гравця та застосування адаптованих методів оцінки його фізичної підготовленості. Традиційно застосовувані методи моніторингу часто не дають достатньо точних результатів для оцінки динаміки розвитку рухових навичок, а також не забезпечують належної участі спортсмена у процесі самостійного аналізу своїх досягнень.

ОРГАНІЗАЦІЙНО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ АКТИВІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ ПРОФЕСІЙНОГО САМОРОЗВИТКУ ВЧИТЕЛІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ

Юрій КУРНИШЕВ, Юрій МОСЕЙЧУК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено вплив педагогічної майстерності на формування у студентів прагнення досягати поставлених цілей і залучення їх до активної діяльності, що визначає ефективність мотиваційного процесу. Автор розглядає стимулювання як багатокомпонентний процес, який охоплює взаємопов’язані аспекти: цілі, зміст, форми, методи та засоби педагогічної взаємодії. Враховуються психологічні, вікові та гендерні особливості студентів, їхній попередній досвід і стиль навчання. Особливий акцент зроблено на творчій співпраці у взаємодії «викладач-студент».

Доведено, що зовнішні стимули є важливим фактором активізації навчальної діяльності та саморозвитку. Розглянуто організаційно-методичні підходи до формування та посилення професійного саморозвитку вчителів фізичної культури. Визначено, що саморозвиток є ключовим елементом професійного становлення, проаналізовано його структурні складові та механізми стимулювання. Обґрунтовано ефективні методичні підходи, які сприяють розвитку професійних компетентностей педагогів, зокрема через використання інноваційних освітніх технологій, самоосвіту, рефлексивну діяльність і наставництво. Окрема увага приділена організаційним аспектам удосконалення підготовки вчителів фізичної культури в умовах безперервної освіти. Проаналізовано модель активізації професійного саморозвитку, що враховує сучасні тенденції у сфері освіти та фізичного виховання. Виокремлено ефективні стратегії розвитку професійної рефлексії, самостійної навчально-пізнавальної діяльності та впровадження сучасних педагогічних технологій у професійну діяльність.

АДАПТИВНА ФІЗИЧНА КУЛЬТУРА: ВИДИ, ЗАВДАННЯ, РЕЗУЛЬТАТИ ТА ВИЗНАЧЕННЯ

Іван ВАСКАН, Юрій ЦИБА, Андрій БРАЖАНЮК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

За оцінками Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), понад 1 мільярд осіб мають різні форми інвалідності, що складає майже 15% світового населення. Війни, інфекційні захворювання, спадкові хвороби, екологічні катастрофи, криміногенні фактори, алкоголізм, наркоманія, нещасні випадки, вроджені дефекти та травми сприяють збільшенню кількості людей з інвалідністю – близько 23 тисяч на день, що становить понад 8 мільйонів осіб на рік. Така значна кількість осіб з обмеженими можливостями вимагає від цивілізованого суспільства розробки ефективних заходів соціального захисту та реінтеграції цих осіб у повноцінне суспільне життя. У цьому процесі основну роль відіграє розвиток нових способів дії та засвоєння соціального досвіду, що є результатом діяльності свідомості. Адаптивна фізична культура є відносно новим напрямом в українській системі освіти та науки, і тому її термінологія, функції, завдання та результати ще знаходяться на стадії розробки. У статті узагальнено наукові підходи до адаптивної фізичної культури, створено єдину систему, що дозволяє структурувати її сутнісні ознаки, види, завдання та очікувані результати, а також запропоновано вичерпну дефініцію цього поняття. Після викладення системи адаптивної фізичної культури розглянуто її зміст з урахуванням сучасної специфіки свідомості та поведінки людства. Специфіка сучасної свідомості полягає в тому, що науково-технічний прогрес створив ілюзію відносної незалежності людства від природних законів, що призвело до віддалення від здорового способу життя. Серед усіх цитованих дослідників лише троє звернули увагу на здоровий спосіб життя як окрему концепцію, а не лише на його складові, що традиційно включаються до фізичної культури. У статті також розглянуто компоненти та структуру здорового способу життя, виявлено, що він за своєю суттю не поступається іншим аспектам адаптивної фізичної культури, тому його можна включити як повноцінну складову цієї дисципліни. Водночас зазначено, який аспект традиційно ігнорується в рамках здорового способу життя. Оскільки здоровий спосіб життя є відносно новим напрямом науки, його концепція недостатньо розроблена навіть для здорових осіб, а для осіб з обмеженими можливостями вона має специфічні вимоги.

ВПЛИВ ЛИЖНОГО ТУРИЗМУ НА ПСИХОЕМОЦІЙНИЙ СТАН СТУДЕНТІВ

Тетяна ЛЯСОТА , Іван ВАСКАН , Іван ШТЕФЮК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Для визначення впливу лижного туризму на психоемоційний стан студентів була створена кольороматриця, яка відображала емоції до та після занять в сніжний період другого навчального семестру. Проведення педагогічного експерименту відбулося на базі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича за участю студентів 3,4 курсів факультету фізичної культури, спорту та реабілітації у кількості 42 особи і поділені на дві групи по 21 студену чоловіків.

Методика кольородіагностики — це психологічний метод оцінки емоційного стану та міжособистісних відносин на основі кольорових уподобань. Її використовують у педагогіці, психології та соціальній сфері для діагностики настрою, рівня тривожності та психологічного комфорту людини. методику кольородіагностики для вивчення психоемоційного стану учнів та їх адаптації до навчального процесу. Його підхід базується на аналізі кольорових асоціацій як індикаторів внутрішнього стану особистості. Психоемоційні стани залишаються позитивними у відповідь на нові, незвичні або складні ситуації та діяльність, виконуючи адаптивну функцію, щодо незнайомих місць, маршрутів, середовища, умов, настрою. Лижний туризм є частиною державної системи фізичної культури і спорту, спрямованої на розвиток фізичних, інтелектуальних і вольових якостей через походи та змагання. Він сприяє підвищенню трудової та соціальної активності, задовольняючи творчі й естетичні потреби людей.

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ АНКЕТУВАННЯ ЩОДО ФАКТОРІВ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ШКОЛЯРІВ

Ярослав ГАЛАН — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

В статті представлено аналіз результатів анкетування щодо факторів підвищення рівня рухової активності школярів серед педагогічних працівників. В анкетуванні прийняли участь n = 64 освітян з різним педагогічним стажем від 1 до понад 20 років. Основу дослідження склали респонденти, які є вчителями фізичної культури та керівники гуртків спортивно-патріотичного спрямування – 55,8 %.

Метою наукової статті є визначення ключових факторів, які сприяють підвищенню рівня рухової активності та патріотичного виховання школярів, на основі аналізу результатів анкетування педагогічних працівників.

Результати проведеного анкетування було проведено з метою збору результатів анкетування педагогічних працівників щодо ключових напрямків популяризації рухової активності серед школярів в умовах сучасних викликів та загроз. Структура анкети містить кілька тематичних блоків: загальні відомості про респондентів, оцінка чинників, що впливають на рівень рухової активності, визначення пріоритетних заходів для її підвищення, а також аналіз можливостей інтеграції національно-патріотичного виховання у фізичне виховання школярів. Результати анкетування педагогічних працівників, засвідчили важливість комплексного підходу до підвищення рівня рухової активності школярів, що включає різного роду методи для підвищення фізичного та патріотичного виховання. Фактори, що були визначені в ході проведеного дослідження можуть слугувати основою для розробки нових сучасних методичних підходів і моделей, які будуть спрямовані на формування здорової, фізично активної та патріотично свідомої нації.

Отримані дані також підкреслюють необхідність адаптації освітніх програм відповідно до сучасних викликів та загроз, що дозволить підвищити їхню ефективність у контексті зміцнення обороноздатності держави. Найбільш ефективними заходами для підвищення рухової активності та патріотичного виховання визначено організацію шкільних спортивних секцій, клубів та патріотичних гуртків, а також проведення регулярних спортивних змагань та патріотичних заходів.

АСИСТИВНІ ЗАСОБИ ПЕРЕСУВАННЯ, ЩО ПОКРАЩУЮТЬ УМОВИ ЖИТТЯ ЛЮДЕЙ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Андрій БРАЖАНЮК, Тетяна СЕМЕНЮК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Асистивні засоби пересування відіграють ключову роль у покращенні мобільності та якості життя осіб з інвалідністю забезпечуючи незалежність, комфорт та якість життя. У статті висвітлено важливість допоміжних засобів пересування у фізичній реабілітації, проаналізовано роль асистивних пристроїв у процесі реабілітації, їхній вплив на соціальну інтеграцію осіб з інвалідністю та підвищення рівня їхньої автономності. Наведено їх значення, види та потребу в сьогоденні. Розглянуто класифікацію допоміжних засобів пересування. Запропоновано способи підбору допоміжного засобу під параметри та потреби особи. Визначено роль навчання для правильного способу переміщування за допомогою підібраного засобу. Особливу увагу приділено критеріям вибору відповідного засобу залежно від потреб користувача, його фізичних можливостей та рівня активності.

Проаналізовано доступність асистивних технологій в Україні та наведено рішення по підвищенню якості послуг із фізичної реабілітації, покращення доступу до доміжних засобів. Особливу увагу приділено правильному підбору допоміжного засобу, необхідності навчання та супроводу в подальшому користуванні допоміжним засобом. Визначено ключові фактори для покращення якості життя людей з травмами нижніх кінцівок вдома та у суспільстві. Розглянуто перспективи держави у здійсненні заходів доступу до якісних асистивних технологій, для кожного, хто потребує, їхнього фінансування та державної підтримки.

У статті наведено основні етапи в фізичній реабілітації для отримання допоміжного засобу особою відповідно до його потреб та призначення, описано мету та завдання, основні вимоги до підбору та подальшого використання, навчання і супроводу допоміжного засобу.

ПОПУЛЯРИЗАЦІЯ ЗИМОВИХ ВИДІВ СПОРТУ ЯК ФАКТОР РОЗВИТКУ СПОРТИВНОГО ТУРИЗМУ

Іван ВАСКАН, Іван ШТЕФЮК, Христина КОБИЛЮК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджується питання популяризації зимових видів спорту як чинника розвитку спортивного туризму. Проаналізовано сучасний стан зимових видів спорту та їхній вплив на туристичну сферу. Розглянуто ключові фактори, що визначають рівень залучення населення до зимового спорту, включаючи економічну доступність, рівень інфраструктури та ефективність інформаційної підтримки. Окреслено роль спортивного туризму у зміцненні економічного потенціалу регіонів, зокрема за рахунок розвитку туристичних комплексів, підвищення попиту на послуги спортивного сегмента та залучення інвестицій. Визначено основні методи популяризації зимових видів спорту, серед яких організація масових спортивних заходів, створення сучасної інфраструктури та реалізація освітніх програм. Окрему увагу приділено екологічним аспектам розвитку зимового спортивного туризму, включаючи стійке використання природних ресурсів, впровадження екологічних технологій у туристичних зонах та заходи щодо мінімізації негативного впливу на довкілля. Зазначено позитивний вплив зимових видів спорту на фізичне та психоемоційне здоров'я населення. Активний відпочинок на свіжому повітрі сприяє зміцненню серцево-судинної системи, покращенню витривалості, координації та зниженню рівня стресу. У статті підкреслюється необхідність комплексного підходу до популяризації зимових видів спорту для забезпечення сталого розвитку спортивного туризму. Окремо розглянуто перспективи подальших досліджень у цій сфері, зокрема можливості застосування цифрових технологій для залучення населення до зимових видів спорту, а також адаптацію спортивного туризму до кліматичних змін. Наголошено на важливості міждисциплінарного підходу та співпраці між спортивними організаціями, туристичними компаніями та державними установами для ефективного розвитку зимового спортивного туризму.

ПРОГРАМА НАВЧАННЯ ПЛАВАННЯ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ В УМОВАХ ГЛИБОКОГО БАСЕЙНУ ІЗ ВИКОРИСТАННЯМ ПІДТРИМУЮЧИХ ЗАСОБІВ

Наталія ГНЕСЬ, Олена ЗЕНДИК, Іван ПАНЬКІВ — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Метою дослідження є розробка та перевірка ефективність програми навчання плавання дітей молодшого шкільного віку в умовах глибокого басейну.

У роботі розкрито особливості формування навички плавання у дітей молодшого шкільного віку, обґрунтовано та перевірено ефективність програми навчання плавання дітей в умовах глибокого басейну із використанням підтримуючих засобів на воді. З’ясовано, що між хлопчиками та дівчатками молодшого шкільного віку років існують певні відмінності у швидкості оволодіння навичкою плавання. Проте ефективність навчання значною мірою залежить від відповідності методики вихідному рівню підготовленості дітей та індивідуального підходу до кожного учня.

Методика початкового навчання дітей у глибокому басейні має ряд специфічних особливостей. Зокрема, вона передбачає застосування підтримуючих засобів, використання спеціальних методичних прийомів для зниження рівня страху, а також поступовий перехід від положення з опорою до самостійного утримання на воді. Розроблена програма навчання плавання дітей молодшого шкільного віку в умовах глибокого плавального басейну розрахована на 24 заняття з метою оволодіння технікою плавання спортивними способами кроль на грудях і на спині. В процесі реалізації програми використовувались підтримуючі засоби: аквапояси, плавальні дошки та ласти.

Учні 6-9 років, що займались за розробленою програмою навчання плавання в умовах глибокого басейну, перевершили своїх однолітків з групи, що займалась в умовах мілкої ванни за більшістю показників тестових вправ у воді, що є одним з основних критеріїв ефективності програми.

ГІГІЄНІЧНІ АСПЕКТИ ПОКРАЩЕННЯ ФІЗИЧНОГО СТАНУ ЗА ДОПОМОГОЮ ОЗДОРОВЧОЇ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ТА ПРОГРАМУВАННЯ ФІЗКУЛЬТУРНО-ОЗДОРОВЧИХ ЗАНЯТЬ

Юрій Курнишев, Олена Гауряк — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядаються гігієнічні аспекти покращення фізичного стану за допомогою оздоровчої фізичної культури та розробки фізкультурно-оздоровчих програм. Визначено основні принципи ефективного використання фізичних навантажень для оздоровлення організму, зокрема дозування навантажень з урахуванням вікових, фізіологічних та індивідуальних особливостей. Особливу увагу приділено питанням профілактики захворювань через регулярні фізкультурно-оздоровчі заняття, а також створенню індивідуалізованих програм фізичних вправ для різних соціальних груп.

Проаналізовано роль гігієнічних стандартів у розробці ефективних фізико-оздоровчих програм, які забезпечують безпеку та досягнення максимальних результатів у покращенні фізичного стану. Підкреслюється значення інтеграції фізичної активності та здорового способу життя як невід’ємної складової профілактики захворювань і зміцнення загального здоров’я населення.

Для визначення мети, завдань, змісту та методики дослідження було проаналізовано класичну літературу з проблем фізичного здоров’я та його залежності від рухової активності, фізичного розвитку, фізичної підготовленості та факторів, які на них впливають. Вивчили гігієнічні аспекти покращення фізичного стану за допомогою оздоровчої фізичної культури та розробили ефективні підходим до програмування фізкультурно-оздоровчих занять з індивідуальних та вікових особливостей, що сприяють підвищенню рівня фізичного розвитку, зміцненню та зміцненню здоров’я.

Також розглянуто питання визначення, оцінки та корекції фізичного стану студентської молоді, а також залежність цих показників від якості організації процесу фізичного виховання у закладах вищої освіти. Ми розробили програми фізкультурно-оздоровчих занять для студентів, враховуючи їх фізичний стан, вік та рівень тренованості. Основним призначенням цієї програми є покращення ключових показників фізичного стану, зокрема частоти серцевих скорочень, артеріального тиску, маси тіла, сили, швидкості, швидкісно-силової підготовки та загальної витривалості. Вони спрямовані на досягнення та підтримку високого рівня фізичної підготовленості та стабільного здоров'я протягом тривалого часу.

ВІКОВІ ЗМІНИ ТА ЇХ ВПЛИВ НА ФІЗИЧНУ ПІДГОТОВЛЕНІСТЬ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ

Олена ЯРМАК , Олександр РОМАНЮК, Віталій ВЕРЗИЛОВ — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті проаналізовано кореляційні взаємозв’язки між віком військовослужбовців, рівнем їхньої фізичної підготовленості та результатами виконання тестових фізичних вправ. Дослідження проведено на етапі базової загальновійськової підготовки за участю 273 військовослужбовців, розподілених за віковими категоріями: 25–29, 30–34, 35–39, 40–44 та 45–49 років. Оцінку фізичної підготовленості здійснено на основі спеціально розробленої методики, яка передбачала виконання комплексу фізичних тестів. За допомогою кореляційного аналізу із використанням непараметричного критерію Спірмена було встановлено особливості вікового впливу на рівень фізичної підготовленості, що дозволило виявити вікові групи, у яких спостерігається статистично значущий взаємозв’язок.

Результати кореляційного аналізу засвідчили відсутність статистично значущого взаємозв’язку між віком та рівнем фізичної підготовленості у військовослужбовців 25–29 років (r = -0,204, при p > 0,05), тоді як силові вправи демонструють високі кореляційні взаємозв’язки із загальним рівнем фізичної підготовленості (від r = 0,838 до r = 0,917, при p < 0,001). У категорії військовослужбовців 30-34 років вік не впливає на результати тестових вправ, а найбільший кореляційний взаємозв’язок із рівнем фізичної підготовленості має тестова фізична вправа згинання та розгинання рук в упорі лежачи (r = 0,928, при p < 0,001). У військовослужбовців 40-44 років виявлено зворотний кореляційний взаємозв’язок між віком та рівнем фізичної підготовленості (r = -0,352, p < 0,01), що свідчить про тенденцію до зниження фізичної підготовленості в старшому віці. У групі військовослужбовців 45-49 років також виявлено зворотний кореляційний взаємозв’язок віку з рівнем фізичної підготовленості (r = -0,287,при p < 0,05), а найбільші кореляційні взаємозв’язки відзначені для силових вправ (від r =0,644 до r =0,868, при p < 0,001). Загалом, результати свідчать про значний вплив тестових вправ на рівень фізичної підготовленості та тенденцію до її зниження у старших вікових групах.

СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ ПРОГРАМИ ДЛЯ ЗАПОБІГАННЯ ТРАВМ У ФУТБОЛІ FIFA 11+ СЕРЕД ГРАВЦІВ РІЗНИХ ГРУП

Сергій ДАРІЙЧУК , Юрій МОСЕЙЧУК, Юрій МОСЕЙЧУК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Футбол є одним із найпопулярніших видів спорту у світі, але водночас він характеризується високим рівнем травматизму. Значні фізичні навантаження, швидкісні ривки, зміни напрямку руху та контактна боротьба значно підвищують ризик отримання серйозних ушкоджень. З метою зниження травматизму та покращення фізичної підготовки гравців була розроблена програма FIFA 11+, яка є комплексним підходом до профілактики травм. Стаття аналізує структуру та ефективність FIFA 11+, її вплив на різні групи футболістів, зокрема професіоналів, аматорів, юніорів та жінок. Окрему увагу приділено проблемі специфічних футбольних травм, що часто трапляються серед гравців: розрив передньої хрестоподібної зв’язки (ACL), пошкодження м’язів задньої поверхні стегна, травми гомілковостопного суглоба та пахової області. Аналіз наукових досліджень засвідчив, що використання FIFA 11+ дозволяє знизити ризик травм на 30-50%. Програма виявилася особливо ефективною для юнацького та жіночого футболу, де ризик серйозних ушкоджень є підвищеним. Також розглянуто особливості впровадження програми у різних футбольних командах, від дитячо-юнацьких академій до національних збірних. Виявлено проблемні аспекти, що потребують подальших досліджень, серед яких адаптація програми для різних вікових груп, довготривалий вплив на стан опорно-рухового апарату футболістів та порівняння FIFA 11+ з іншими методиками профілактики травм. Запропоновано рекомендації щодо оптимального використання FIFA 11+, зокрема регулярне виконання вправ, навчання тренерів та мотивація гравців. Стаття підкреслює важливість системного впровадження цієї програми для збереження здоров’я футболістів та підвищення їхньої спортивної продуктивності.

ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РЕКРЕАЦІЙНО-ОЗДОРОВЧОЇ РОБОТИ У ВИЩОМУ ЗАКЛАДІ ОСВІТИ

ОЛЕКСАНДР ГЛАДОЩУК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Актуальність теми дослідження полягає у визначенні основних мотивів здобувачів вищої освіти до оздоровчо-рекреаційної діяльності та пошуку шляхів покращення психоемоційного стану студентської молоді. В статті розглянуті проблемні питання психоемоційної корекції негативних психологічних станів студентської молоді засобами поза навчальної рекреаційно-оздоровчої роботи у спортивному таборі. Мета: аналіз готовності спортивно-оздоровчої бази закладів вищої освіти Дніпровського регіону до рекреаційно-оздоровчої діяльності; вивчення впливу рекреаційно-оздоровчої методики на психоемоційний стан студентської молоді в умовах Приорільського природного заповідника. Методи: психолого-педагогічне спостереження; анкетування; методи психологічної діагностики; фізіологічні методи (пульсометрія, тонометрія, функціональні проби); методи рухових тестів. Результати: Психолого-педагогічне дослідження проводилось поетапно: перший етап – організаційний; другий етап – практичний; третій етап – контрольно-оціночний. Ефективність процесу корекції психоемоційного стану здобувачів вищої освіти можна підвищити, якщо будуть реалізовані психолого-педагогічні умови. Рекреаційно-оздоровча методика розрахована на комплексний вплив психоемоційного стану студентської молоді через використання різновидів рухової активності (оздоровчі вправи, спортивні ігри, туристичні походи, піші прогулянки і т.п.), методи психологічного впливу (словесно-образне емоційно-вольове управління станом людини, дихальні гімнастики), фітотерапія і вживання мінеральної води. За гіпотезою дослідження, природні фактори в поєднанні з оздоровчо-руховою активністю повинні позитивно вплинути на психоемоційний стан студентської молоді. В ході проведеного дослідження можна стверджувати що, запропонована методика психоемоційної корекції негативних станів студентської молоді з використанням оздоровчо-рекреаційних практик є ефективною як в покращенні психоемоційного стану так і фізичній підготовці, і в показниках функціонального стану, сприяє формуванню здорового способу життя, підвищує мотивацію до занять фізичною культурою. Проведені нами дослідження дозволяють стверджувати, що рекреаційно-оздоровчої заняття з студентами, які проводяться за спеціальними методиками, мають важливе оздоровче значення.

ВИКОРИСТАННЯ ОНЛАЙН-РЕСУРСІВ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ НА ЗАНЯТТЯХ З ТЕНІСУ

Олег ПРЕКУРАТ, Ольга СІЧКОВСЬКА, Анжела МЕДВІДЬ — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті здійснено теоретичний аналіз електронних освітніх ресурсів, що сприяють удосконаленню навчального процесу під час занять з тенісу. Здійснено теоретичний аналіз електронних освітніх платформ, які сприяють підвищенню ефективності навчання за рахунок візуалізації, інтерактивності та доступності матеріалів. Описано різні категорії цифрових інструментів, включаючи мультимедійні презентації, відеоуроки, інтерактивні тренажери, мобільні додатки, технології доповненої та віртуальної реальності, що дозволяють значно покращити розуміння та засвоєння технічних і тактичних аспектів тенісу.

Особлива увага приділяється ролі відеоматеріалів у вивченні техніки ударів, рухів і позицій на корті, а також аналізу гри за допомогою сповільненого відтворення та покадрового перегляду. Розглянуто можливості застосування інтерактивних симуляторів і віртуальних тренажерів для формування правильних рухових навичок. Також акцентується значення використання аналітичних платформ для розбору тактичних дій гравців та їх корекції в реальному часі.

У статті підкреслюється, що інтеграція онлайн-ресурсів у навчальний процес сприяє не лише покращенню технічної підготовки спортсменів, а й розвитку їхнього стратегічного мислення, мотивації та загальної зацікавленості у заняттях тенісом. Використання цифрових технологій дозволяє адаптувати навчальний матеріал до індивідуальних потреб учнів, забезпечуючи гнучкість і доступність навчання.

Перевагами візуалізації в навчанні тенісу є покращення розуміння техніки (використання відеоматеріалів та анімацій дозволяє детально розглянути технічні елементи ударів, позицій та рухів на корті), аналіз і корекція помилок (онлайн-ресурси з можливістю уповільненого відтворення або покадрового перегляду допомагають виявляти та виправляти технічні недоліки), розвиток тактичного мислення (схеми та графіки розташування гравців під час різних ігрових ситуацій сприяють кращому розумінню тактики гри).У статті розглядається питання використання онлайн-ресурсів у навчальному процесі під час занять з тенісу.

ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ У ПРОЦЕСІ СПОРТИВНИХ ТРЕНУВАНЬ І ЗМАГАНЬ З ПАНКРАТІОНУ

Ігор НАКОНЕЧНИЙ — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Успішна діяльність у спорті залежить не тільки від фізичних здібностей, але й від психологічного стану спортсмена з панкратіону. Один з основних аспектів, що впливає на досягнення високих результатів є формування психологічної стійкості спортсмена, що дозволяє спортсмену ефективно впоратися зфакторами, що можуть негативно впливати на змагальну діяльність, стресом, розфокусуванням уваги тощо.

Для досягнення високих результатів у панкратіоні, спортсменам необхідно мати не лише фізичну підготовку, але й психологічну стійкість, що допоможе зберегти концентрацію уваги, контролювати емоції та використовувати їх у користь своєї перемоги. Вона дозволяє спортсмену працювати на максимумі своїх можливостей та досягати високих результатів незалежно від зовнішніх обставин.

Важливим аспектом є розвиток емоційного інтелекту, який допомагає спортсмену керувати своїми емоціями та використовувати їх для досягнення поставлених цілей, а формування психологічної стійкості у спорті включає в себе ряд практичних методів та стратегій. Завдяки тривалому психологічному супроводу у навчально-тренувальному процесі з панкратіону та психологічній передзмагальній, передстартовій підготовці, здійснюється формування психологічної стійкості, яка є важливим елементом успішної спортивної діяльності. Це дозволяє спортсмену підтримувати високий рівень мотивації, впоратися з труднощами та досягати високих результатів незалежно від зовнішніх обставин. Розвиток психологічної стійкості в спорті вимагає систематичної роботи тренера зі спортсменами та використання спеціальних методів, що дозволяють спортсмену покращити свої психологічні навички та досягти успіху у своїй діяльності.

ВПЛИВ ПРОФЕСІЙНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ ФАХІВЦЯ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ НА РЕЗУЛЬТАТИ У СПОРТИВНІЙ ГІМНАСТИЦІ

Віта ХІМІЧ , Микола ОМЕЛЬЧУК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У гімнастиці, як в одному з найтехнічніших видів спорту, роль фахівця з фізичного виховання є критично важливою. Він виступає не лише як тренер, а й як педагог, який формує у спортсменів фізичні, психологічні та технічні навички. Професійна майстерність фахівця безпосередньо впливає на якість тренувального процесу, мотивацію спортсменів і їхні досягнення.

У статті розглядається проблема професійної майстерності фахівця з гімнастики, яка включає методичну, психолого-педагогічну, комунікативну компетентності та використання інноваційних підходів у тренувальному процесі. Визначено, що ефективність навчання гімнастів залежить не лише від рівня фізичної підготовки, а й від педагогічних здібностей педагога, його вміння мотивувати спортсменів, створювати сприятливе психологічне середовище та застосовувати сучасні технології у підготовці.

У публікації підкреслюється важливість методичної компетентності, яка дозволяє фахівцю адаптувати програми підготовки до індивідуальних особливостей спортсменів та ефективно організовувати навчальний процес. Аналізується роль психолого-педагогічної компетентності у формуванні мотивації спортсменів та їхньої психологічної стійкості. Особлива увага приділена комунікативним навичкам тренера, які сприяють якісній взаємодії зі спортсменами, їхніми батьками та іншими учасниками навчально-тренувального процесу.

Окреслено перспективи використання інноваційних технологій у гімнастиці, зокрема відео аналізу техніки виконання вправ, цифрових платформ для моніторингу фізичних показників та інтерактивних методик навчання.

Результати дослідження підкреслюють необхідність комплексного підходу до розвитку професійної майстерності фахівця з гімнастики для підвищення ефективності підготовки спортсменів та покращення їхніх результатів.

СУЧАСНІ МЕТОДИКИ В ПЛАВАННІ: АНАЛІЗ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Іван ПАНЬКІВ , Тетяна ВИШНЕВСЬКА-СМІРНОВА — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглянуто сучасні методики навчання плаванню, їхню класифікацію, особливості та ефективність у фізичному вихованні й спортивній підготовці. Досліджено традиційні та інноваційні підходи, зокрема застосування цифрових технологій, відеоаналізу, інтерактивних навчальних програм та адаптивних методик для осіб з особливими потребами. Проведено аналіз наукових праць, присвячених питанням удосконалення техніки плавання, впливу різних методик на фізичний розвиток і підготовку спортсменів різного віку та рівня майстерності. Аналіз літературних джерел свідчить, що традиційні методики, засновані на поетапному вивченні техніки плавання, залишаються актуальними, однак мають певні обмеження, зокрема повільність засвоєння навичок та недостатню мотивацію учнів. Інноваційні методики, такі як використання мобільних додатків, тренажерів та комп’ютерного моделювання, дозволяють підвищити ефективність навчального процесу, скоротити час на формування плавальних навичок і покращити якість підготовки. У статті також порівняно ефективність різних методів навчання, виділено їхні переваги та недоліки. Доведено, що поєднання класичних та сучасних підходів дає змогу досягти оптимальних результатів у навчанні плаванню. Особлива увага приділена питанням інтеграції плавання у загальну систему фізичного виховання школярів, що може стати основою для подальших наукових досліджень у цьому напрямі. Окрему увагу приділено перспективам використання інноваційних технологій для підвищення ефективності навчання плаванню. Запровадження віртуальних симуляторів, зворотного зв’язку за допомогою сенсорних систем та персоналізованих тренувальних програм сприятиме більш точному контролю за технікою виконання рухів, зниженню ризику травматизму та оптимізації навчального процесу. Визначено ключові напрямки подальших досліджень, що включають адаптацію сучасних методик для масового впровадження у систему фізичного виховання та оцінку їхнього впливу на довготривалі зміни у фізичному розвитку дітей і молоді.

ОСОБЛИВОСТІ ІНКЛЮЗИВНОГО ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ УЧНІВ З РОЗЛАДАМИ АУТИЧНОГО СПЕКТРА

Алла СОЛОВЕЙ , Марта ЯРОШИК , Мирослава ДАНИЛЕВИЧ — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Включення дітей з розладами аутичного спектра до шкільної освіти разом з дітьми, які не мають обмежень у розвитку, є складною, дискусійною, недостатньо вивченою проблемою. Особливо дискусійним є питання впровадження інклюзивної освіти в процес фізичного виховання, де визначальною є рухова діяльність. Фахівці з фізичної культури, які працюють в інклюзивній освіті з дітьми з розладами аутичного спектра вказують, на складнощі долучення таких учнів до спільних форм занять фізичними вправами, де передбачається взаємодія усіх учасників освітнього процесу. Причинами є проблеми в соціальній взаємодії, низька мотивація учнів з розладами аутичного спектра, а також недостатня підготовленість фахівців. Робота присвячена проблемі оптимізації процесу залучення до занять фізичними вправами дітей з розладами аутичного спектра в умовах інклюзивного навчання. Було визначено обізнаність учителів фізичної культури щодо роботи в умовах інклюзивного навчання, зокрема з учнями з розладами аутичного спектра. Розроблено та впроваджено методичні рекомендації щодо проведення спільних занять фізичними вправами з дітьми з РАС в програму курсів підвищення кваліфікації для учителів фізичної культури. В результаті проведеного дослідження підвищився рівень теоретичних знань та практичних навичок вчителів фізичної культури що до залучення дітей з РАС до спільних занять фізичними вправами на уроках фізичної культури, що доводить ефективність розроблених методичних рекомендацій. У роботі використовувались наступні методи наукових досліджень: теоретичні методи (синтез, аналіз, порівняння), соціологічні методи (анкетування), педагогічне спостереження, педагогічний експеримент, методи математичної статистики.

ПРЕВЕНТИВНІ ЗАХОДИ У ФІЗИЧНІЙ ТЕРАПІЇ ДЛЯ ВІДНОВЛЕННЯ СТУДЕНТСЬКОЇ МОЛОДІ ІЗ СИНДРОМОМ КОМП'ЮТЕРНОЇ ШИЇ

Тетяна ТЕМЕРІВСЬКА — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Метою даної статті було проаналізувати вплив використання гаджетів на формування больового синдрому в шиї та плечах, головного болю в студентів вищих навчальних закладів та запропонувати превентивні заходи у фізичній терапії для осіб з синдромом комп’ютерної шиї.

Соціологічні дослідження показують, що близько 82% молодих людей у віці 15-44 років не розлучаються зі своїми гаджетами від 5 до 20 годин на добу і більше. Навіть вночі вони пишуть, читають і переглядають свої аккаунти в соціальних мережах. Одночасно, про свої пози і порушення постави вони в цей час не думають, спина викривляється, голова схиляється до низу, шия постійно зігнута. Звичайно таке навантаження призводить до болю голови, шиї, спини і появи дисфункцій шийних хребців.

З урахуванням зазначеного є актуальним та доцільним звернути увагу на дану проблематику та запропонувати превентивні заходи у фізичній терапії для відновлення хворих із синдромом комп’ютерної шиї із застосуванням терапевтичних вправ для забезпечення підвищення ефективності відновного процесу.

В останні роки фіксується великий потік звернень, пов’язаних з болями у шиї, що є результатом тривалого утримання нахилу голови вперед, що виникає при неправильній поставі на роботі з комп’ютером, гортання стрічки у смартфоні, читання книг та паперовою роботою.

Впровадження превентивних заходів у фізичній терапії особам із синдромом комп’ютерної шиї базується на пацієнто-орієнтованому виборі методів втручань, спрямованих на вирішення насамперед проблем, які викликають обмеження звичної повсякденної життєдіяльності. Чітко визначена комбінація різних заходів допомагає покращити ефективність та досягнути поставлених завдань у швидші терміни, а також зацікавити, вмотивувати пацієнтів, покращує психоемоційний стан на заняттях, що сприятиме більш активному залученню рухової активності впродовж дня.

Вважаємо за необхідне використовувати комплексний підхід з боку сім'ї, навчальних закладів та охорони здоров'я в запобіганні розвитку даного синдрому, а також включити в навчальні програми курс для ознайомлення студентів з можливими негативними наслідками надмірного використання гаджетів на їхнє здоров’я.

ОСОБЛИВОСТІ ЕФЕКТИВНОГО РОЗВИТКУ СТРИБКОВИХ ЗДІБНОСТЕЙ У СУЧАСНОМУ ВОЛЕЙБОЛІ

Андрій МОЛДОВАН — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стрибкові здібності є одним із ключових компонентів успішної гри у сучасному волейболі, оскільки значна частина ігрових дій (атаки, блокування, подачі) залежить від здатності спортсмена виконувати високі та вибухові стрибки. Зростання інтенсивності гри та фізичних вимог до спортсменів обумовлює необхідність вдосконалення методик розвитку стрибкових здібностей. Сучасні дослідження свідчать, що традиційні методи не завжди враховують індивідуальні особливості гравців, їхній рівень фізичної підготовки, координаційні можливості та специфіку тренувальних навантажень. У статті розглянуто необхідність комплексного підходу до розвитку стрибкових здібностей, що включає поєднання пліометричних, силових та координаційних вправ. Окрема увага приділена взаємозв’язку стрибкових характеристик із такими параметрами, як спритність, швидкість реакції та баланс. Дослідження також аналізує ефективність різних методик тестування стрибкових здібностей і їхню роль у коригуванні тренувальних програм. Запропоновані практичні рекомендації щодо використання спеціальних вправ та тестових завдань дозволяють підвищити ефективність тренувального процесу, знизити ризик травм та покращити ігрову продуктивність волейболістів. Визначені тестові нормативи можуть бути використані для оцінки рівня підготовки спортсменів у різних вікових групах. Подальші дослідження повинні бути спрямовані на розробку персоналізованих програм тренувань для гравців різних позицій, а також на оцінку довгострокового впливу різних тренувальних підходів на стрибкові здібності волейболістів.

ВИКОРИСТАННЯ ОЗДОРОВЧО-РЕКРЕАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ ПЛАВАННЮ ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Віра ПІДГАЙНА , Вікторія УЖВЕНКО , Євгеній ЖОВТЕНКО — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

В Україні затверджено низку комплексних програм навчання плаванню в рамках фізичного виховання в закладах середньої освіти. Але вони не враховують великий потенціал сучасних інноваційних методів і оздоровчо-рекреаційних технологій, які застосовують тренери та інструктори з навчання плавання в світі. Можна стверджувати, що поглиблений аналіз даних методик відкриє спеціалістам нові можливості та підходи до практичного вдосконалення процесу навчання плаванню учнів молодших класів. Такий підхід дасть можливість зробити процес навчання легким та цікавим.

Метою статті є аналіз сучасних інноваційних методик і оздоровчо-рекреаційних технологій навчання дітей молодшого шкільного віку плаванню, які можуть бути поступово впроваджені в процес фізичного виховання в закладах середньої освіти України або в приватній практиці фізкультурно-оздоровчих клубів.

Методологія дослідження включала такі методи: науково-методичних джерел за темою дослідження, конкретизація та порівняння, педагогічне спостереження.

Наукова новизна дослідження полягає в впровадженні в заняття з школярами великого арсеналу засобів та методів навчання плаванню. Серед них можна виділити: оздоровчо-рекреаційні заняття з елементами аквафітнесу та гідро аеробіки, дитяча йога в умовах водного середовища, танцювальні вправи, використання різних ігор на заняттях, навчання прикладного плавання та плаванню в умовах глибокої води з використанням платформ та допоміжних засобів.

Висновки. За результатами дослідження в процес навчання дошкільників плаванню рекомендується впроваджувати інноваційні методи, які будуть включати не лише різноманітні види рухової активності, а й різне обладнання (наприклад плоти, платформи). Також потрібно насамперед враховувати матеріально-технічні та кадрові можливості закладів середньої освіти, де планується заняття При впровадженні інноваційних технологій у процес навчання дітей плаванню необхідно дотримуватися таких критеріїв технологічності як науковість, системність, ефективність, процесуальність, структурованість.

ПОКАЗНИКИ ГОТОВНОСТІ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ДО ОСВОЄННЯ ТЕХНІКИ ПЛАВАННЯ

Наталія ГНЕСЬ , Інна ГЛУШЕНКО , Вадим КОВАЛЬЧУК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Мета дослідження: визначити показники готовності молодших школярів до ефективного освоєння техніки плавання. Для цього було проведене опитування 32 тренерів з плавання, які працюють з дитячим контингентом на етапі початкового навчання.

Одним зі шляхів подолання проблеми адаптації та підвищення якості навчання плавання дітей молодшого шкільного віку є формування рухової готовності та оволодіння плавальними навичками що передують вивченню спортивної техніки. До рухової готовності належить належний рівень розвитку фізичних якостей як основа успішного навчання плавання. Основними фізичними якостями, що визначають готовність дітей до навчання плавання, є координація, гнучкість і сила. Витривалість дозволяє ефективніше виконувати навчальні завдання у воді. Важливо включати спеціальні вправи у воді, що допоможуть адаптувати рухові навички до умов плавання.

Тренери з плавання підтвердили важливість імітаційних вправ на суші, які сприяють правильному засвоєнню техніки плавання. Найчастіше використовуються вправи для імітації положення тіла, рухів руками і ногами, а також вправи з гумовими амортизаторами. Загалом формування готовності молодших школярів до оволодіння технікою плавання включає: оволодіння технікою дихання та здатністю до його тривалої затримки, формування водно-опорних навичок, удосконалення навичок переміщення тіла у воді. Психологічна реакція дитини на воду є визначальним фактором готовності до навчання. Учні, які відчувають страх води, потребують індивідуального підходу та спеціальних методик навчання. Навчальний процес має бути адаптованим до індивідуальних психологічних особливостей дітей, що забезпечить ефективніше засвоєння техніки плавання.

КОРЕКЦІЯ ПСИХОЕМОЦІЙНОГО СТАНУ ВЕТЕРАНІВ ВІЙНИ ЗАСОБАМИ ФІТНЕСУ ТА СПА-ПРОЦЕДУР

Марія ПАЛЬЧУК , Ольга ОБРАЖЕЙ, Рудольф СУХОМЛИНОВ — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Розробка дієвих підходів, спрямованих на покращення психоемоційного стану ветеранів війни обумовлена необхідністю їх соціальної адаптації, покращення загального стану здоров’я після пережитого стресу, фізичних та психологічних травм. Позитивний вплив рухової активності, зокрема засобів фітнесу, на організм людини доведено багаточисленними дослідженнями. Ефективними засобами, які здатні нівелювати негативні наслідки емоційного перенапруження, є СПА-процедури. Актуальним є пошук шляхів комплексного використання засобів СПА та фітнесу. Мета дослідження – обґрунтувати та розробити комплексну фітнес-програму із застосуванням СПА-процедур, спрямовану на нормалізацію психоемоційного стану чоловіків – ветеранів війни та визначити її ефективність. Переважній більшості (78,6 %) чоловіків – ветеранів, притаманний середній рівень стресу. Рівень особистісної тривожності є помірним у 57,2 %, а ситуативної тривожності – у 64,3 %. Отримані дані стали підґрунтям розробки програми, яка передбачає комплексне використання засобів фітнесу (кардіо, силових тренувань та стретчингу) і СПА-процедур. Програма розрахована на три місяці, включає 24 тренування, тривалість кожного з яких складає 60 хв. До програми включено СПА-процедури, які сприятливо впливають на нормалізацію психоемоційного стану людини: антистресовий масаж, обгортання «Магія шоколаду» і кавовий пілінг, підводний душ-масаж, альфа-капсулу, душ Шарко, загальний масаж та фінську лазню (сауну). Ефективність програми доведено позитивною динамікою показників самопочуття, активності та настрою чоловіків – ветеранів війни, а також показниками фізичного та психічного компонентів якості їхнього життя.

ВЗАЄМОЗВ’ЯЗОК ЯКОСТІ ТА РІВНЯ ЗАДОВОЛЕНОСТІ ЖИТТЯМ У ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Олена Андрєєва , Вадим Степанюк , Ірина Кенсицька , Тетяна Івчатова — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена оцінці взаємозв’язку якості життя та задоволеності ним здобувачів вищої освіти в сучасних умовах. У роботі проаналізовано сучасні підходи до підвищення якості фізкультурно-оздоровчих послуг з урахуванням якості та задоволеності життям здобувачів освіти, визначено ключові фактори, що впливають на якість та задоволеність життям та запропоновано ефективні стратегії для її оптимізації. Дослідження базується на використанні таких методів дослідження: соціологічні методи дослідження, оцінка якості життя за методикою SF36, Шкала задоволеності життям (SWLS), що вимірює суб'єктивне відчуття благополуччя, методи математичної статистики. Отримані результати засвідчили, що студенти з вищим рівнем рухової активності демонструють вищий рівень задоволеності життям та кращі показники фізичного й психологічного стану. Виявлено, що існують гендерні відмінності у сприйнятті та оцінці якості фізкультурно-оздоровчих послуг. Студентки частіше відзначають вплив занять руховою активністю на психоемоційний стан, тоді як студенти чоловічої статі більше орієнтовані на покращення фізичної підготовленості. Це підкреслює необхідність розробки диференційованих фізкультурно-оздоровчих програм, враховуючи специфічні потреби різних груп здобувачів освіти. Аналіз рівня доступності та якості ФОП у ЗВО вказує на необхідність удосконалення організаційно-методичних підходів до їх надання. Отримані результати мають практичне значення для підвищення ефективності організації фізкультурно-оздоровчої роботи на базі ЗВО та можуть бути використані для покращення надання якості послуг.

КОМУНІКАЦІЯ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ У ПАРТНЕРСТВІ ЗІ ШКОЛЯРАМИ НОВОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ШКОЛИ

Оксана КИСЕЛИЦЯ, Антоніна БОГДАНЮК, Василь БОГДАНЮК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена дослідженню особливостей комунікації вчителя фізичної культури в умовах Нової української школи (НУШ). Розглядаються ключові аспекти педагогічного партнерства між учителем та учнями, аналізуються ефективні методи та прийоми комунікації, спрямовані на створення позитивного та мотивуючого навчального середовища. Визначено основні принципи ефективної взаємодії, серед яких діалогічний підхід, мотиваційна підтримка, зворотний зв’язок та врахування індивідуальних особливостей учнів. Особлива увага приділяється ролі комунікації у формуванні в учнів цінностей здорового способу життя, розвитку їхніх фізичних здібностей та емоційного інтелекту. Окреслено сучасні методи комунікації, що сприяють формуванню позитивного мікроклімату на уроках фізичної культури, розвитку соціального навичок та залученню школярів до активного способу життя. Розглянуто основні принципи ефективного спілкування, зокрема діалогічний підхід, емпатію, мотиваційну підтримку та використання зворотного зв’язку. Акцентовано увагу на використанні цифрових технологій для підвищення ефективності навчального процесу та створення умов для комфортної роботи. Важливим аспектом є також використання сучасних технологій у комунікації з учнями, наприклад, соціальних мереж та онлайн-платформ. Визначено вплив якісної комунікації на формування позитивного мікроклімату, залученість учнів до заняття фізичною культурою. Доводимо, що в умовах НУШ учитель фізичної культури має відігравати роль не лише тренера, але й наставника, який сприяє розвитку особистості учня.

РОЗВИТОК КОМУНІКАТИВНИХ ЯКОСТЕЙ ПЕДАГОГІВ ОСВІТНІХ ЗАКЛАДІВ У ПРОЦЕСІ СПОРТИВНО-МАСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Антоніна БОГДАНЮК, Оксана КИСЕЛИЦЯ, Василь БОГДАНЮК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті досліджено значення комунікативної компетентності для ефективної та якісної діяльності педагога сучасного закладу освіти, зокрема, особливу увагу присвячено проблемі розвитку комунікативних якостей вчителя фізичної культури у контексті організації спортивно-масової діяльності. Адже сучасна педагогічна діяльність вимагає від учителя не лише професійних знань і навичок, але й високого рівня розвитку комунікативної складової освітньої діяльності. Особливо це актуально у сфері організації спортивно-масової роботи, де необхідно взаємодіяти з різними соціальними складниками (учнями, батьками, колегами, адміністрацією закладу освіти, меценатами тощо).

Досліджено, що ефективне спілкування сприяє кращій мотивації учнів, підвищенню їхньої активності та досягненню високих результатів у спорті та навчанні. Розкрито роль ефективного спілкування у процесі організованої роботи зі школярами, значення мотивації та взаємодії у формуванні лідерських якостей педагога. Визначено та проаналізовано інші важливі складники комунікативної компетентності вчителя фізичної культури, а саме: психологічна стійкість, емпатія, педагогічний такт та культура мовлення, навички публічних виступів і ведення конструктивного діалогу, активне слухання й толерантність, аргументованість і переконливість, гнучкість й адаптивність, цифрова комунікативна компетентність тощо.

Проаналізовано сучасні методики вдосконалення комунікативних навичок та їх вплив на ефективність освітнього процесу, на мотивацію учнів і формування позитивного освітнього середовища.

РАННЯ ДІАГНОСТИКА РУХОВИХ ПОРУШЕНЬ У ПЕРЕДЧАСНО НАРОДЖЕНИХ ДІТЕЙ

Карина ЛІСТАУ, Лідія ДОЦЮК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

У статті розглядається значимість ранньої діагностики рухових порушень у передчасно народжених дітей. Висвітлені основні закономірності гармонійного розвитку дитини, особливості спостереження за недоношеними дітьми, фактори ризику та роль фізичного терапевта в мультидисциплінарній команді при роботі з такими пацієнтами. Проаналізовані дослідження та наукові праці щодо ранньої діагностики та особливості роботи фізичного терапевта при взаємодії з сім’єю де передчасно народилася дитина. Встановлено, що раннє виявлення порушень з боку рухових функцій є вкрай важливим для подальшого лікувально-відновного процесу оскільки на першому році життя – кількість синапсів збільшується на 50%, мова йде про використання нейропластичності, тому маємо максимально ефективно використати час для ліквідації діагностованих порушень, відновлення здоров'я у повному об'ємі та запобігти інвалідизації.

АСПЕКТИ ВИКЛАДАННЯ БАЗОВИХ МЕДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН ДЛЯ МАЙБУТНІХ ТРЕНЕРІВ

Наталія КОЗІК, Наталія СТРАТІЙЧУК — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Стаття присвячена пошуку ефективних поєднань методів викладання медичних дисциплін для студентів спеціальності «Фізична культура і спорт», які дозволяють надати базові знання щодо умов здорового існування спортсмена та функціональних змін в організмі при фізичних навантаженнях. Знання спортивної фізіології та основ гігієни та екології забезпечує фундаментальну професійну підготовку майбутніх тренерів.

Для покращення ефективності викладання в умовах аудиторної, змішаної чи дистанційної форм навчання під час дослідження застосовувались традиційні методи навчання (розповідь, демонстрація, лекція) так і інноваційні (інтерактивні презентації, метод «рівний-рівному, метод мікрофона, метод «серцевий напад», застосування системи електронного навчання). Інформаційний блок та алгоритми виконання практичних робіт із дисципліни «Гігієна з основами екології» були подані у методичних рекомендаціях, розміщених у системі електронного навчання, як і презентації, відеоматеріали та тестові завдання. Проведення практичних робіт фіксувалось у протоколах їх виконання, оформлених у вигляді робочого зошита. У викладанні «Спортивної фізіології» перевага надавалась відпрацюванню практичних навичок по оцінюванню фізичного розвитку та фізичного стану, проведенню функціональних проб та їх інтерпретації, тестуванню рівня втоми, складанню та корекції харчового раціону спортсменів. Тому оцінювання проводилось переважно за демонстрацією навичок в аудиторному чи відеоформаті. Аналіз ефективності навчання проводився за результатами аналізу опитування та показників успішності студентів.

Автори прийшли до висновку, що поєднання пропонованих методів і засобів навчання дозволяє здобувачам спеціальності «Фізична культура і спорт» краще засвоювати навчальні програми з дисциплін «Гігієна з основами екології» та «Спортивна фізіологія» в умовах аудиторної, змішаної чи дистанційної форм навчання.

Імплементація в освітній процес вищих навчальних закладів комбінованих форм навчання розширює можливості здобувачів досягнути практичних результатів навчання відповідно до стандартів освіти.

ОПТИМІЗАЦІЯ ОСВІТНЬО-ТРЕНУВАЛЬНОГО ПРОЦЕСУ МОЛОДИХ СПОРТСМЕНІВ 9-12 РОКІВ, ЯКІ ЗАЙМАЮТЬСЯ ІГРОВИМИ ВИДАМИ СПОРТУ

Роман БОЙЧУК , Іван ВАСКАН , Тетяна РОТАР — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Початковий етап підготовки спортивного резерву є багатогранним процесом, що охоплює соціально-економічні, організаційні, медико-біологічні, психологічні та педагогічні аспекти. Ефективне тренування на цьому етапі потребує комплексного підходу, що зосереджується на фізичному розвитку, освоєнні технічних навичок та психологічному благополуччі. Для стимулювання розвитку нервової системи та покращення координації слід використовувати різноманітні методи тренування, включаючи ігрові вправи та різноманітні тренувальні засоби. Перевантаження молодих спортсменів одноманітними тренуваннями слід уникати, щоб запобігти втомі та перенавантаженню. Акцент має бути на технічній універсальності, а не на ранній спеціалізації, що дозволяє спортсменам розвивати широкий руховий базис. Крім того, оптимізація тренувальних навантажень, впровадження вправ на сенсомоторну координацію та сприяння неструктурованим іграм можуть покращити набуття навичок та тактичної свідомості. У дослідженні підкреслюється важливість підтримуючого тренувального середовища, де тренери та батьки сприяють отриманню задоволення та внутрішній мотивації. Майбутні дослідження повинні зосередитися на вдосконаленні диференційованого підходу у тренувальному процесі для оптимізації розвитку рухових навичок та фізичних здібностей у молодих спортсменів.

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМИ ХЕТФІЛДА В ТРЕНУВАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Юрій ЦИБА — Thu, 27 Mar 2025 00:00:00 +0200

Силова підготовка є одним із ключових компонентів тренувального процесу в пауерліфтингу, а пошук ефективних методик для розвитку сили та мінімізації ризику травматизації є актуальним напрямком спортивної науки. Система Ф. Хетфілда (Hatfield System) поєднує традиційні силові вправи з додатковою підтримкою рук, що дозволяє спортсменам працювати з більшими вагами та підвищувати загальну силу. Попри поширене застосування цієї методики у силових видах спорту, її наукове обґрунтування та ефективність у підготовці пауерліфтерів залишаються недостатньо дослідженими. У дослідженні було проведено порівняльний аналіз ефективності системи Хетфілда та хвилеподібної періодизації у розвитку силових показників пауерліфтерів. Учасники були розділені на дві групи: одна тренувалася за системою Хетфілда, інша – за методикою щотижневої хвилеподібної періодизації. Тренувальні програми тривали шість тижнів і включали однаковий загальний обсяг навантаження. Результати показали, що обидві методики сприяють значному приросту сили в основних вправах пауерліфтингу (присідання, жим лежачи, станова тяга). Водночас суттєвих змін в антропометричних показниках не виявлено, що підтверджує їх ефективність у видах спорту, де необхідно нарощувати силу без збільшення маси тіла. Система Хетфілда виявилася більш структурованою, тоді як хвилеподібна періодизація сприяла варіативності навантаження. Незважаючи на позитивні результати, дослідження має певні обмеження, які необхідно враховувати, а саме тривалість експерименту (6 тижнів) – для більш точного оцінювання довготривалих ефектів необхідні дослідження з більшою тривалістю; невелика вибірка (n=22) – для більш узагальнених висновків необхідні дослідження на більшій кількості учасників. Практичні рекомендації включають можливість адаптації обох методик залежно від індивідуальних потреб спортсменів. Перспективи подальших досліджень охоплюють вивчення довгострокових ефектів системи Хетфілда та її впливу на профілактику травматизму та біомеханічні особливості виконання силових вправ.