PHYSICAL CULTURE AND SPORT: SCIENTIFIC PERSPECTIVE

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ АДАПТИВНОГО СПОРТУ ТА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ В УКРАЇНІ: КОНЦЕПЦІЯ ГІБРИДНОЇ МОДЕЛІ

Олег БАЗИЛЬЧУК, Тетяна ЧОПИК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті обґрунтовується концепція гібридної української моделі розвитку адаптивної фізкультурно-спортивної діяльності, що поєднує міжнародні стандарти з українськими реаліями. Війна в Україні зумовила безпрецедентне зростання кількості ветеранів та осіб з інвалідністю, що актуалізувало потребу у створенні системної моделі розвитку адаптивного спорту та фізичного виховання.

Метою статті є наукове обґрунтування гібридної української моделі розвитку адаптивної фізкультурно-спортивної діяльності, яка інтегрує міжнародні стандарти (ICF, Кодекс класифікації IPC, рамки тренерської підготовки) з урахуванням специфічних українських.

Проаналізовано міжнародний досвід Канади, Польщі, Литви, Японії та Південної Кореї, які мають власні національні моделі розвитку адаптивного спорту та фізичного виховання. У Канаді адаптивний спорт інтегрований у національну стратегію Active Living, у Польщі та Литві поєднується державна підтримка з активністю місцевих громад, у Японії реалізовано стратегічний план розвитку спорту та фізичного виховання з акцентом на інноваційні технології, у Південній Кореї адаптивний спорт інтегрований у систему охорони здоров’я. Українська модель має спиратися на міжнародні стандарти (WHO, 2001; IPC, 2024; ICCE, 2013), але враховувати національні умови: високу кількість ветеранів, обмежене фінансування та регіональні дисбаланси. Запропонована архітектура включає управлінсько-фінансовий, освітньо-кадровий, інфраструктурний та соціально-інтеграційний блоки. Логіко-структурна схема передбачає перетворення ресурсів у процеси та результати, що ведуть до кінцевих наслідків – покращення здоров’я, соціальної інтеграції й сумісності з міжнародною системою. Впровадження моделі дозволить забезпечити сталість програм й інтегрувати українську систему адаптивної фізкультурно-спортивної діяльності у міжнародний простір.

КЛІЄНТООРІЄНТОВАНІ ЕРГОТЕРАПЕВТИЧНІ ПІДХОДИ У ВІДНОВЛЕННІ ФУНКЦІОНАЛЬНОЇ НЕЗАЛЕЖНОСТІ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ІЗ БОЙОВОЮ ТРАВМОЮ

Інна СОЛТИК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Повномасштабна війна в Україні актуалізувала питання швидкої та ефективної реабілітації військовослужбовців з бойовою травмою. Успішне відновлення функціональної незалежності потребує не лише застосування сучасних методик, але й індивідуалізованого підходу до кожного пацієнта. Метою статті є аналіз та обґрунтування клієнтоорієнтованих ерготерапевтичних підходів як основи для розробки персоналізованих програм реабілітації.

Методологія дослідження ґрунтується на аналізі вітчизняних та зарубіжних літературних джерел, зокрема наукових публікацій, що вийшли в період 2020–2025 років. Було використано такі методи, як системний аналіз, узагальнення, порівняння та класифікація. Особлива увага приділена розгляду Канадського інструменту оцінки виконання занять (COPM) як ключового засобу виявлення та оцінки пріоритетів пацієнта у відновленні функціональних можливостей.

У результаті проведеного аналізу встановлено, що клієнтоорієнтовані підходи є найбільш ефективними у відновленні як фізичної, так і психосоціальної незалежності військовослужбовців. Визначено, що ерготерапевтичні втручання повинні бути спрямовані не тільки на відновлення втрачених функцій, а й на повернення пацієнта до значущих для нього занять. Обґрунтовано необхідність адаптації міжнародних реабілітаційних практик до національного контексту та важливості безперервного професійного розвитку для ерготерапевтів.

ФОРМУВАННЯ СТІЙКОЇ МОТИВАЦІЇ У ДІТЕЙ 4–6 РОКІВ ДО ЗАНЯТЬ ХУДОЖНЬОЮ ГІМНАСТИКОЮ З ВИКОРИСТАННЯМ АВТОРСЬКОЇ МЕТОДИКИ “SPORTS TRACK”

Ольга КВАЧ — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Організація занять художньою гімнастикою для дітей дошкільного віку вимагає врахування специфіки їхнього психофізіологічного розвитку, що проявляється у провідній ролі гри, необхідності постійного емоційного підкріплення та переважанні образного мислення. Формування стабільної мотивації у цей період можливе завдяки інтеграції фізичних вправ із сюжетно-рольовими прийомами, які забезпечують зацікавленість і формують позитивне ставлення до занять. У статті розглянуто результати педагогічного дослідження, присвяченого аналізу ефективності авторської методики Author's Warm-up Method "Sports Track" for Children 4–6 Years in Rhythmic Gymnastics, побудованої на ігровій домінанті та поступовому розвитку базових фізичних якостей. Експеримент охоплював дві групи дітей віком 4–6 років (по 12 учасниць), що дозволило здійснити порівняння між традиційною програмою підготовки та методикою “Sports Track”. У процесі дослідження оцінювалися рівень відвідуваності, мотиваційної включеності, емоційного стану та результати базових моторних тестів. За підсумками експерименту виявлено, що в експериментальній групі відвідуваність зросла з 82 % до 95 % (проти 83–86 % у контрольній), середній показник емоційного стану підвищився з 3,4 до 4,6 бали, а показники моторних якостей (баланс, гнучкість, ритмічність) продемонстрували приріст від 40 % до 50 %, тоді як у контрольній групі – лише 9–14 %. Аналіз отриманих результатів довів зростання активності у сюжетно-ігрових вправах, покращення групової взаємодії, самостійності та формування внутрішньої зацікавленості у заняттях. За відгуками батьків, діти охочіше відвідували тренування, демонстрували вправи вдома та висловлювали позитивні емоції щодо гімнастики. Отже, запропонована методика підтвердила свою ефективність як інструмент формування стійкої мотивації та підвищення якості початкової спортивної підготовки у дітей дошкільного віку.

ФОРМУВАННЯ РИТОРИЧНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ СТУДЕНТІВ НЕФІЛОЛОГІЧНИХ СПЕЦІАЛЬНОСТЕЙ У ПРОФЕСІЙНО-ОРІЄНТОВАНОМУ ДИСКУРСІ

Анатолій ЯНЧИШИН — Wed, 22 Oct 2025 00:00:00 +0300

У статті досліджено формування риторичної компетентності студентів нефілологічних спеціальностей у контексті професійно-орієнтованого дискурсу. Актуальність теми зумовлена потребою підготовки фахівців, здатних ефективно комунікувати в усній і письмовій формах у межах професійної діяльності. Акцентовано увагу на міждисциплінарному характері риторики як науки, що поєднує мовознавчі, педагогічні, психологічні та культурологічні підходи.

Проаналізовано поняття «риторична компетентність» у межах сучасної комунікативної парадигми та визначено її ключові компоненти: здатність створювати логічно завершене висловлення, дотримання етичних норм спілкування, уміння здійснювати переконливий вплив на аудиторію. Обґрунтовано важливість риторичної компетентності як складника мовленнєвої культури нефілолога.

Окрему увагу приділено методичним засадам формування риторичних умінь у процесі вивчення української мови (за професійним спрямуванням). Охарактеризовано ефективні інтерактивні форми роботи (дискусії, дебати, рольові ігри, мовленнєві тренінги), які сприяють розвитку усного професійного мовлення. Подано приклади вправ, адаптованих до потреб нефілологічних спеціальностей.

Зроблено висновок про доцільність цілеспрямованого формування риторичної компетентності шляхом моделювання ситуацій, наближених до реального професійного спілкування.

ТЕХНІКО-ТАКТИЧНІ ПОКАЗНИКИ ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ДЗЮДОЇСТОК 16-17 РОКІВ

Едуард ПАНІН, Наталя БОЙЧЕНКО — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

В статті здійснено аналіз аналіз техніко-тактичних показників змагальної діяльності дзюдоїсток 16-17 років для подальшої індивідуалізації тренувального процесу. Для досягнення мети у дослідженні використовувався аналіз відеозаписів змагальної діяльності дзюдоїсток. При аналізі відеозаписів змагальної діяльності було проаналізовано по 3 сутички кожної із спортсменок контрольної (n=10)та експериментальної (n=10) груп. Всього здійснено аналіз 30 сутичок спортсменок контрольної та 30 сутичок спортсменок експериментальної груп. Виявлено технічні прийоми які мають високу ефективність в обох групах: розворот руками та посадка. Також, такі кидки, як зачеп зсередини під р/н, зачеп зсередини під о/н, з упором стопи в живіт мають ефективність на рівні 25-33 % і дуже часто ці кидки входять в комбінації прийомів. Встановлено, що переверти виконувались найбільшу кількість разів, але мали маленьку ефективність (контрольна група 11 %; експериментальна – 17 %). Другою технічною дією, яка більш частіше виконувалась спортсменками обох груп є утримання (контрольна група 30 %; експериментальна – 27 %), яке мало досить високу ефективність (контрольна група – 62 %; експериментальна – 67 %) у порівнянні з іншими технічними діями. Аналіз техніко-тактичних показників виявив, що комбінації прийомів та контркидки виконуються майже однакову кількість разів у спортсменок обох груп (контрольна група 52 та 48 %; експериментальна – 44 та 56 %). Але контркидки мали більшу ефективність (контрольна група 60 %; експериментальна – 50 %). Встановлено, що спортсменки обох груп отримали зауваження за не ведення боротьби (контрольна група 13 зауважень; експериментальна – 11) та стягування в партер (контрольна група 4 зауваження; експериментальна – 5). Виявлено, що більшість сутичок спортсменок обох груп закінчились достроково, лише по одній сутичці кожної групи проведено у додатковий час.

ПРОБЛЕМИ ТА ОСОБЛИВОСТІ ГЕНДЕРНОЇ РІВНОСТІ В ОЛІМПІЙСЬКОМУ ТА ПРОФЕСІЙНОМУ СПОРТІ

Євген ПАВЛЮК, Анна ПАВЛЮК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У сучасному суспільстві спорт є не лише складовою фізичного розвитку людини, але й потужним соціальним інструментом, що формує цінності, норми та поведінкові моделі. Водночас, незважаючи на проголошені принципи рівності та недискримінації, гендерна нерівність залишається стійким викликом як на національному, так і міжнародному рівнях спортивного середовища.

У дослідженні проаналізовано сучасні виклики й особливості розвитку олімпійського та професійного спорту в умовах глобалізації, професіоналізації та соціокультурних змін. Наголошено на необхідності комплексного підходу до вивчення спорту як соціального, економічного та культурного явища. Особлива увага приділена гендерній рівності у спорті. Розкрито вплив гендерних відмінностей на психологічну та фізичну підготовку спортсменів; гендерну дискримінацію в професійному спорті, зокрема нерівність у представництві, сексизм, проблеми спортивної мови та медіависвітлення; досвід жінок у спортивному менеджменті, зокрема бар’єри кар’єрного зростання та стратегії подолання дискримінації; відмінності між поняттями «стать» і «гендер» у спортивному контексті. Загалом підкреслюється потреба у трансформації спортивної культури, формуванні гендерноважливого підходу та впровадженні системних змін для забезпечення рівності в олімпійському та професійному спорті.

Метою статті є дослідження та обговорення проблеми та особливостей гендерної рівності в олімпійському та професійному спорті.

Аналітичне дослідження та обговорення проблеми та особливостей гендерної рівності в олімпійському та професійному спорті дає змогу зробити такі висновки, зокрема актуальність проблеми гендерної рівності в олімпійському та професійному спорті не викликає сумнівів – незважаючи на прогресивні зміни та позитивні тенденції останніх років, гендерна нерівність залишається системною проблемою на глобальному рівні. Ключові проблеми зосереджені навколо обмеженого доступу жінок до деяких видів спорту; нерівної оплати праці; недостатнього медіа-висвітлення; низького рівня представництва жінок у керівних органах; збереження стереотипів і проявів сексизму в професійному середовищі.

Професійний спорт демонструє особливу гостроту проблем фінансової та медійної нерівності, що пов’язано з ринковими механізмами, які досі суттєво не адаптовані до принципів гендерної справедливості.

Олімпійський спорт хоча й має більш структурований підхід до гендерного балансу (завдяки політикам МОК), усе ще стикається з викликами – від участі трансгендерних спортсменів до глибинного впливу культурних бар’єрів.

ВАГОМІСТЬ ПІДКРИТЕРІЇВ ЕКОНОМІЧНОГО ВПЛИВУ МІЖНАРОДНИХ СПОРТИВНИХ ЗМАГАНЬ НА РОЗВИТОК ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ І СПОРТУ

Євгеній ПРИСТУПА, Іванна БОДНАР, Юлія ПИСКО — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Важливим завданням сучасних досліджень є визначення вагомості окремих підкритеріїв економічного впливу міжнародних спортивних змагань для розробки обґрунтованої системи оцінювання їх ефективності. Це дозволить сформувати науково обґрунтовані рекомендації щодо планування спортивних подій та використання їхнього потенціалу для розвитку фізичної культури і спорту в Україні. Мета дослідження – визначити вагомість підкритеріїв економічного впливу міжнародних спортивних змагань на розвиток фізичної культури і спорту в Україні та встановити найбільш інформативні показники для комплексної оцінки цього впливу. Методи. У 2024-25 роках із застосуванням гугл-форм провели опитування (анкетування) експертів галузі економіки спорту (n=23). Результати. Зростання туристичних потоків та обсяг інвестицій у спортивну інфраструктуру є найбільш інформативними підкритеріями економічного впливу, що підтверджує їхній довгостроковий ефект для галузі. Кількість створених робочих місць також має вагоме значення, особливо для регіонального економічного розвитку. Водночас доходи від реклами та спонсорства потребують посиленого використання, щоб підвищити їхній вплив на економіку. Встановлено, що найбільш інформативним показниками є обсяг загальних інвестицій в будівництво та модернізацію спортивних об’єктів, середня вартість інвестицій на одного мешканця та інвестиції у підтримку спорту для населення зміна у кількості туристів, додаткові витрати туристів та загальна кількість відвідувачів, показник нових робочих місць, створених під час організації змагань, загальний обсяг доходів від реклами та спонсорства. Висновок. Комплексне використання цих показників забезпечує більш повну картину економічних вигод від проведення спортивних подій.

АНАЛІЗ СУЧАСНИХ ПІДХОДІВ ДО ЛІКУВАННЯ ЦУКРОВОГО ДІАБЕТУ ДРУГОГО ТИПУ

Наталія НЕСТЕРЧУК, Інна CИДОРУК, Олег КИРИК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто сучасні підходи до лікування цукрового діабету другого типу як одного з найактуальніших хронічних захворювань у світі та в Україні. Цукровий діабет другого типу, який становить більшість усіх випадків цукрового діабету, є серйозною проблемою для охорони здоров’я світової спільноти. Цукровий діабет – це хронічне ендокринно-обмінне захворювання, що виникає внаслідок впливу ендогенних і екзогенних чинників. Його розвиток пов’язаний із абсолютною або відносною недостатністю інсуліну, що призводить до порушення обміну речовин в організмі. Підкреслюється, що захворювання охоплює всі вікові групи населення, а його поширення значною мірою зумовлено негативними змінами способу життя, зокрема, гіподинамією, незбалансованим харчуванням, надмірною масою тіла, а також впливом хронічного стресу, особливо в умовах військового стану. Проаналізовано клінічні рекомендації Американської діабетичної асоціації, Всесвітньої організації охорони здоров’я та національні стандарти лікування.

У роботі проаналізовано ключові положення міжнародних та національних клінічних рекомендацій щодо лікування цукрового діабету другого типу. Зазначено, що першим і обов’язковим етапом є зміна способу життя, яка включає дієтотерапію, фізичну активність, модифікацію поведінкових звичок та формування самоконтролю. Обґрунтовано доцільність раннього призначення метформіну як препарату першої лінії, із подальшим індивідуалізованим розширенням фармакотерапії залежно від ступеня компенсації та супутніх захворювань.

Наведено узагальнену класифікацію методів лікування, що базується на комбінованому застосуванні медикаментозних і немедикаментозних стратегій. Зазначено, що комплексний підхід сприяє не лише стабілізації глікемії, а й запобігає розвитку ускладнень, підвищує якість життя та прихильність до лікування.

Підкреслено важливість поетапної, доказово обґрунтованої терапії з урахуванням індивідуальних потреб пацієнта а також важливість мультидисциплінарної взаємодії медичних фахівців для досягнення сталого контролю глікемії та профілактики ускладнень.

ПЕРЕДУМОВИ РОЗРОБКИ МОДЕЛІ СПЕЦІАЛЬНОЇ (ВІЙСЬКОВО-ПРИКЛАДНОЇ) ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ОФІЦЕРІВ ОПЕРАТИВНОГО РІВНЯ

Олександр ПЕТРАЧКОВ, Олена ЯРМАК, Андрій БАЛДЕЦЬКИЙ — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Дана стаття присвячена визначенню ключових передумов та закономірностей, необхідних для обґрунтування створення ефективної моделі спеціальної (військово-прикладної) фізичної підготовки для офіцерів оперативного рівня. Аналіз базується на синтезі сучасних наукових підходів, передового досвіду та специфічних фізіологічних і функціональних вимог, які виникають в умовах оперативно-тактичної діяльності. З метою наукового обґрунтування структури та змістового наповнення запропонованої моделі, а також для валідації виявлених передумов, було проведено експертне опитування. До участі в опитуванні залучено 29 висококваліфікованих військових фахівців Збройних сил України, серед яких офіцери вищого керівного складу з професійною кваліфікацією “професіонал у сфері оборони”. Залучені до експертного опитування військовослужбовці мають багаторічний досвід служби, глибоке розуміння бойових завдань, сучасної тактики та системної підготовки персоналу. Відбір експертів здійснювався за критеріями наявності профільної освіти, досвіду у сфері військової фізичної підготовки, наукових публікацій або участі у розробці нормативних документів. Збір даних здійснювався за допомогою структурованої анкети з ранговою шкалою. Статистичну обробку проведено із застосуванням критерію Фрідмана та коефіцієнта конкордації Кендалла. За результатами рангового дисперсійного аналізу Фрідмана встановлено достовірні відмінності між оцінками експертів (χ² = 90,29; p < 0,001), а коефіцієнт конкордації Кендалла склав (W = 0,705; p < 0,001), що свідчить про високий рівень узгодженості думок. Згідно з отриманими даними, найбільш значущими складовими спеціальної (військово-прикладної) фізичної підготовки офіцерів оперативного рівня експерти визначили командну взаємодію (середній ранг 7,7), розвиток стресостійкості (середній ранг 7,3), реакцію на бойові стреси (середній ранг 6,8) та ситуаційну адаптивність (середній ранг 5,9), та розвиток когнітивних здібностей (середній ранг 4,9). Запропонована модель спрямована на всебічний розвиток фізичних і функціональних якостей офіцерів, забезпечення їхньої готовності до виконання завдань різної складності в умовах високого фізичного й психоемоційного навантаження відповідно до сучасних стандартів військової діяльності.

ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ ПІДГОТОВКИ БАСКЕТБОЛІСТІВ: ТЕОРЕТИЧНИЙ АНАЛІЗ ТА ПРАКТИЧНІ ОРІЄНТИРИ

Тетяна ЧОПИК, Іван ЛИТВИНОВ, Максим ДЯКУН, Аліна ЧОПИК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті розглянуто психологічні чинники, які впливають на ефективність підготовки та змагальної діяльності баскетболістів. Проаналізовано сучасні наукові підходи до розвитку когнітивних, емоційно-вольових і мотиваційних компонентів психологічної підготовки у спортивних іграх. Представлено модель психологічної підготовки баскетболістів, що включає чотири основні блоки: когнітивну підготовку (тренування уваги, пам’яті, прийняття рішень), емоційно-вольову стабільність (розвиток стресостійкості та впевненості), мотиваційну підтримку (формування внутрішньої та зовнішньої мотивації) та командну взаємодію (лідерство, комунікація, довіра, сумісність). Обґрунтовано важливість інтеграції психологічних методів у тренувальний процес з урахуванням специфіки амплуа гравців (розігруючий (Point Guard) це мозок команди; атакувальний захисник (Shooting Guard) це основний бомбардир, який створює моменти та реалізує кидки; легкий форвард (Small Forward) в баскетболі це універсальний гравець, який поєднує функції атаки та захисту, має швидко мислити; потужний форвард (Power Forward) – гравець, який працює під кільцем, бореться за м’яч, силова гра, підбирання; центровий (Center) – головний захисник кільця, гравець під кошиком в атаці). Підкреслено роль формування професійної компетентності майбутніх тренерів-викладачів як ключового чинника підвищення якості тренувального процесу. Надано рекомендації для тренерів щодо практичного застосування психологічних технологій у баскетболі.

АНАЛІЗ БАР’ЄРІВ ТА КЛЮЧОВИХ КОМПОНЕНТІВ ЦИФРОВОЇ МОДЕЛІ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ТА ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ШКОЛЯРІВ

Ярослав ГАЛАН — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено результати анкетування, яке було проведено з метою виявлення бар’єрів та визначення ключових компонентів для формування цифрової моделі, спрямованої на підвищення рівня рухової активності та патріотичного виховання школярів у контексті сучасних викликів й загроз. Опитування педагогічних працівників (n = 69) здійснювалося в онлайн-форматі шляхом використання Google-форми. Структура анкети включала блоки, що охоплювали актуальні бар’єри, потреби, можливості та очікувані цифрові рішення. Метою дослідження було визначення основних бар’єрів і ключових компонентів для розробки сучасної цифрової моделі підвищення рівня рухової активності та патріотичного виховання школярів на основі експертного опитування педагогічних працівників. Результати анкетування педагогічних працівників свідчать про те, що ключовими бар’єрами для підвищення рівня рухової активності та патріотичного виховання школярів є недостатнє фінансування, обмеженість матеріально-технічних ресурсів і надмірна перевантаження теоретичним матеріалом. Отже, проведений аналіз бар’єрів та визначення ключових компонентів слугує підґрунтям для побудови сучасної цифрової моделі, здатної ефективно сприяти підвищенню рівня рухової активності та патріотичного виховання школярів в умовах сучасних викликів і загроз сьогодення.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОГРАМИ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ СПОРТСМЕНІВ ВІКОМ 12-13 РОКІВ У ТАЕКВОН-ДО ІТФ

Сергій ДАНИЩУК, Ярослав ЯЦІВ, Ярослав ГНАТЧУК, Андрій ДАНИЩУК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена актуальному науково-практичному завданню щодо розробки програми фізичної підготовки з урахуванням диференційованого підходу, що сприятиме не лише підвищенню рівня готовності, а й слугувати основою для побудови довготривалої ефективної системи підготовки кваліфікованих спортсменів. Мета: охарактеризувати сутність програми диференційованої фізичної підготовки спортсменів віком 12-13 років у таеквон-до ІТФ. Методи: теоретичний аналіз, узагальнення даних літератури та мережі Інтернет, педагогічне тестування, методи математичної статистики. Методологічною основою диференційованого підходу у нашому випадку виступає врахування індивідуальних показників фізичної підготовленості (загальної та спеціальної) таеквондистів віком 12–13 років. Для контролю фізичної підготовленості ми опиралися на рекомендації програмно-нормативних документів таеквон-до ІТФ із доповненнями, зробленими фахівцями зі спортивних єдиноборств. Результати. Реалізація експериментальної програми стала можливою за допомогою об’єктивного групування спортсменів відповідно до визначених пріоритетів фізичної підготовленості, організації тренувальних занять у малих групах, поєднанні засобів загальної, допоміжної та спеціальної фізичної підготовки. Чітко структуроване навантаження відповідно до принципів прогресивності та циклічності, з рівномірним поєднанням комплексної та диференційованої частини у межах мікро- та мезоциклів, забезпечує необхідні умови для досягнення стійкого тренувального ефекту. Це відповідає сучасним тенденціям у спортивній науці, спрямованим на формування спортивної майстерності, з урахуванням індивідуального темпу розвитку кожного спортсмена. Висновки. Розроблена програма диференційованої фізичної підготовки спортсменів віком 12–13 років у таеквон-до ІТФ поєднує комплексний розвиток фізичних якостей зі спрямованою корекцією слабких сторін, тобто диференційованою частиною тренувального процесу. Такий підхід покликаний забезпечити не лише підвищення ефективності тренувального процесу, але й бути основою для довготривалої та цілеспрямованої підготовки в майбутньому.

ХАРАКТЕРИСТИКА ПОКАЗНИКІВ ФІЗИЧНОЇ ТА ТЕХНІЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ ЮНИХ ФУТБОЛІСТІВ УКРАЇНИ ТА АЗЕРБАЙДЖАНУ В УМОВАХ КРИЗОВОГО ТА МИРНОГО РОЗВИТКУ

Ірина СОБКО, Олександр СІРИЙ, Кевін Камран ГУЛІЗАДЕ — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Сучасний світовий футбол висуває високі вимоги до рівня підготовленості спортсменів, тому формування фізичних і технічних якостей у ранньому віці є основою для майбутнього професійного зростання футболіста.. Мета дослідження порівняти рівень розвитку фізичних здібностей та технічної майстерності українських та азербайджанських футболістів 12-13 років в умовах воєнного стану та мирного часу. Учасники: футболісти у кількості 13 чоловік, які займаються футболом в ДЮСШ «ВОЛНА» м. Харків, Україна та 15 футболістів віком 12-13 років, які займаються футболом в футбольному клубі «Нефтчі» м. Баку, Азербайджан. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення наукових джерел, метод тестування фізичних здібностей та технічних елементів, методи математичної статистики Результати: дослідження проводилось з вересня 2024 року по травень 2025, було проаналізовано результати тестування фізичної та технічної підготовленості на початку підготовчого періоду та в кінці змагального періодів футбольних команд м. Харкова та м. Баку та надано практичні рекомендації обом командам. У результаті експерименту встановлено, що в українських юних футболістів достовірно покращилися показники фізичної підготовленості за трьома тестами, тоді як у спортсменів з Азербайджану лише за двома. Виявлено, що юні футболісти обох команд демонструють високий рівень більшості технічних елементів; також підтверджено ефективність підтримання досягнутого рівня фізичної підготовки в командах впродовж усього ігрового сезону; встановлено наявність достовірних відмінностей у показниках тестів «Ведення м'яча «змійкою», «Набивання м'яча не провідною ногою», «Стійка на одній нозі з утримання м'яча на провідній нозі українські футболісти продемонстрували вищі результати порівняно з азербайджанськими (p<0,05; p<0,01). Висновки: Ефективність спортивної підготовки визначається не лише зовнішніми умовами, а й гнучкістю методики, адаптивністю тренера та мотивацією спортсменів, що забезпечує стабільний прогрес і високий рівень підготовленості.

СУЧАСНІ БІОМЕХАНІЧНІ ТА СТАТИСТИЧНІ ТЕХНОЛОГІЇ У СПОРТІ: WYSCOUT, POLAR, CATAPULT

Станіслав САПРУН, Роман ГАХ, Юрій КУЗЬ — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У науковій роботі опрацьовані літературні та інтернет джерела з обраної проблематики дослідження, що дозволило визначити певні недоліки у вітчизняних інформаційних та літературних джерелах щодо сучасних та інноваційних засобів реєстрації техніко-тактичних дій футболістів різного віку. В рамках експерименту було проведено педагогічний експеримент з використанням статистичних систем і програм Wyscout, Polar, Catapult та залученням професійних футболістів. Експериментальне дослідження полягало у проведенні детального аналізу різних статистичних даних футболістів під час змагальної діяльності. Було проведено порівняльний аналіз трьох матчів першості Другої ліги Чемпіонату України з футболу в яких приймала участь команда Футбольного клубу Нива Тернопіль.

У нашій роботі вдалося проаналізувати сучасні технології використання програм, а саме InStat, Polar, Catapult, Microgate, Wyscout, Micoach та інші. В роботі ґрунтовно та детально вивчено та проаналізовано результати за найбільш інформативними та популярними даними техніко-тактичних дій футболістів за допомогою програм Wyscout, Polar, Catapult. Отримані дані є важливим інструментом для майбутньої ефективної діяльності тренерів та аналітиків команд різного рангу. Підтверджено та обґрунтовано доцільність регулярного та систематичного використання програм Wyscout, Polar, Catapult для аналізу техніко-тактичних дій футболістів різного віку. Електронні реєстри програм Wyscout, Polar, Catapult дозволяють визначати ключові ігрові показники та їх динаміку протягом гри, які можна отримувати після окремих ігор або кожної гри, про майбутніх суперників, порівнювати дані з різних поєдинків.

АНАТОМО-ФІЗІОЛОГІЧНІ ОСНОВИ АДАПТАЦІЇ ДИХАЛЬНОЇ СИСТЕМИ ЛЮДИНИ ДО ЗМІН ФУНКЦІОНАЛЬНОГО СТАНУ ОРГАНІЗМУ

Ірина КВАСНИЦЯ, Олег КВАСНИЦЯ, Галина БІЛЕЦЬКА — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена комплексному аналізу анатомо-фізіологічних особливостей дихальної системи людини та механізмів її адаптації до змін функціонального стану організму. Дихальна система є ключовою ланкою у підтриманні гомеостазу, оскільки забезпечує газообмін між зовнішнім середовищем і клітинами, визначаючи рівень енергетичного забезпечення. Ефективність її функціонування набуває особливої актуальності в умовах підвищених енергетичних потреб організму.

У роботі розглянуто морфологічні й функціональні характеристики дихальної системи, зокрема анатомічну будову легень, дихальних шляхів і дихальної мускулатури, а також особливості нейрогуморальної регуляції процесів вентиляції. Окрему увагу приділено вивченню реакцій дихальної системи на підвищений метаболічний попит, що виникає під час активізації рухової діяльності. Встановлено, що регулярні фізичні заняття є стимулом розвитку адаптаційних змін, які проявляються у збільшенні життєвої ємності легень, підвищенні сили та витривалості дихальної мускулатури, економізації дихання, удосконаленні механізмів регуляції дихальної функції. У дослідженні здійснено порівняльний аналіз показників життєвої ємності легень (VC), форсованої життєвої ємності легень (FVC) та об’єму форсованого видиху за 1 секунду (FEV1) у здобувачів вищої освіти, які не займаються спортом, та студентів, що систематично відвідують тренування з різних видів спорту. Отримані результати продемонстрували достовірно вищі значення функціональних показників у групі студентів, які займаються спортом, що підтверджує позитивний вплив систематичної рухової активності на функціональний стан дихальної системи.

Незважаючи на наявні дослідження, комплексний аналіз взаємозв’язку між морфологічними характеристиками респіраторного апарату та специфікою регуляторних механізмів газообміну залишається недостатньо розкритим. Це зумовлює потребу у подальших дослідженнях, спрямованих на уточнення індивідуальних адаптаційних реакцій, удосконалення методів оцінки резервних можливостей легень і розробку практичних рекомендацій щодо оптимізації рухової активності. Практична значущість отриманих результатів полягає у можливості їх використання у спорті, фізичній реабілітації, профілактичній медицині та освітньому процесі. Це сприятиме підвищенню ефективності тренувальних програм, формуванню індивідуалізованих підходів до дозування фізичних навантажень, а також удосконаленню системи підготовки фахівців у галузі фізичної культури та спорту, біології.

ОСОБЛИВОСТІ ТРИВАЛОЇ ЕКСПЛУАТАЦІЇ СПОРТИВНИХ СПОРУД

Олександр СОЛТИК, Юрій ДУТЧАК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

В статті розглядаються питання, присвячені дослідженню особливостям експлуатації спортивних споруд. Наголошується про велике значення спортивних споруд для суспільства. Спортивні споруди відіграють важливу соціальну роль, мають виховну, культурну, суспільну та освітню функцію, мають велику економічну роль та інфраструктурну цінність.

Серед головних питань, які знаходяться у центрі уваги науковців є економічна доцільність спортивних споруд, пристосованість для осіб з обмеженими функціональними можливостями, різні форми спільного утримання, зокрема кооперовані форми, дотримання норм і правил техніки безпеки під час навчально-тренувальних занять. Невирішеним є питання нерівномірного розміщення спортивних споруд по території країни, недостатнє врахування специфіки видів спорту, які культивуються в місцевих громадах та поверхневе вивчення інтересів і уподобань громадян щодо видів рухової активності та недостатнє дослідження рівня фізичної підготовленості та спортивної майстерності спортсменів.

Дослідження стану спортивних споруд з тривалим терміном експлуатації дозволяє вказувати на найбільш проблемні питання, пов’язані із обігрівом споруди в холодну пору року, зношеністю покриття, погіршенням роботи дренажно-водозливної системи, застарілими та енерговитратними системами освітлення тощо. Важливою умовою продовження терміну і якості експлуатації спортивної споруди є комплексний підхід під час проведення ремонтних робіт та реконструкції. З метою раціонального розподілення фінансових витрат ремонтні роботи мають виконуватися за перспективним планом. Будівництво сучасних спортивних споруд та утримання спортивних споруд з тривалим терміном експлуатації вимагає дотримання безпекових умов експлуатації, облаштування укриттів та бомбосховищ.

ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ АДАПТИВНОГО БАДМІНТОНУ В УКРАЇНІ, ЯК ФІТНЕС ТЕХНОЛОГІЇ ДЛЯ ОСІБ З ІНВАЛІДНІСТЮ

Катерина ОГНИСТА, Анатолій РЕБРИНА, Андрій ОГНИСТИЙ — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Актуальність. У статті досліджується актуальна проблема інклюзивної освіти в контексті фізичного виховання дітей з інвалідністю, з особливим акцентом на використанні адаптивного бадмінтону, як засобу фізичної реабілітації, соціальної інтеграції та розвитку особистісних якостей. Адаптивний бадмінтон розглядається як ефективна фітнес-технологія, що дозволяє дітям з порушеннями опорно-рухового апарату, зору, слуху та іншими формами інвалідності брати активну участь у фізкультурно-оздоровчому процесі, сприяючи формуванню рухових навичок, підвищенню функціональних можливостей організму та розвитку мотивації до самореалізації.

Мета дослідження. З’ясувати прикладне значення і вивчити стан та можливості використання адаптивного бадмінтону (парабадмінтону) у процесі фізичного виховання дітей з інвалідністю.

Методи дослідження. У дослідженні використовувалися загальнонаукові методи: аналіз, синтез, узагальнення, класифікація фактів наукової літератури, анкетування, методи математичної статистики.

На основі результатів опитування вчителів фізичної культури з різних регіонів України проаналізовано рівень доступності спортивної інфраструктури, наявність засобів адаптації для учнів/учениць з інвалідністю, а також обізнаність педагогів щодо специфіки організації занять з такими учнями. Виявлено, що лише третина опитаних учителів проводить заняття з дітьми, які мають інвалідність, а понад 70% закладів освіти не мають належних умов для реалізації інклюзивного фізичного виховання. Особливу увагу приділено аналізу можливостей занять адаптивним бадмінтоном для різних категорій учнів/учениць, зокрема тих, хто пересувається на візках, використовує милиці або має низький зріст.

ГРАМАТИКА УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ ФАХОВОГО МОВЛЕННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ

Анатолій ЯНЧИШИН — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу граматики української мови як ефективного засобу формування професійної мовленнєвої компетентності здобувачів вищої освіти нефілологічних спеціальностей. Акцентування уваги на важливості граматики не лише як системи мовних правил, а як функціонального інструмента, що забезпечує точність, логічність і стилістичну адекватність фахового мовлення.

Розглянуто історичні та сучасні наукові підходи до формування граматичної компетентності, зокрема у контексті дисципліни «Українська мова (за професійним спрямуванням)», яка викладається у Хмельницькому національному університеті. Підкреслено необхідність адаптації граматичного матеріалу до професійних потреб студентів різних галузей знань, оскільки традиційна мовна підготовка не завжди враховує специфіку нефілологічних спеціальностей.

У публікації представлено авторську модель навчального процесу, яка включає поетапне опанування теорії, виконання практичних граматичних вправ, їх застосування в усному та писемному мовленні, а також корекцію типових помилок. Запропонована система вправ спрямована на формування практичних навичок, необхідних для успішної фахової комунікації.

Стаття підкреслює важливість комплексного підходу, що поєднує лінгвістичну теорію та комунікативну практику, сприяючи формуванню високої мовної культури майбутніх фахівців.

ОСОБЛИВОСТІ РОЗВИТКУ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ БОКСЕРІВ ГРУП БАЗОВОЇ ПІДГОТОВКИ

Юлія ГОЛЕНКОВА, Володимир КУПІН — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті здійснено аналіз особливостей розвитку координаційних здібностей боксерів груп базової підготовки в навчально-тренувальному процесі. Установлено, що в змагальній діяльності боксерам необхідно ефективно виконувати рухові вправи, що виникають у динамічних і непередбачуваних умовах поєдинку. Розв’язання таких проблем безпосередньо пов’язане з рівнем розвитку координаційних здібностей, що передусім визначає перспективність діяльності спортсменів у подальшому професійному зростанні.

Аналіз науково-методичної літератури засвідчив, що в структурі спритності та координації виокремлюється комплекс самостійних видів координаційних здібностей, які мають специфічні особливості прояву в боксерській діяльності. Вони можуть бути диференційовані за характером рухових дій, критеріями їх оцінювання та чинниками, що зумовлюють рівень розвитку зазначених здібностей.

Ефективність виконання техніко-тактичних дій у боксі, зокрема удари, ухили, пересування та комбінаційні дії, значною мірою залежить від уміння спортсмена координувати рухи верхніх і нижніх кінцівок, підтримувати рівновагу, орієнтуватися в просторі та своєчасно реагувати на дії суперника. Високий рівень координаційної підготовленості сприяє економному використанню енергетичних ресурсів, підвищенню швидкісно-силових показників, точності технічних дій і стабільності змагальної діяльності.

Установлено, що рівень розвитку координаційних здібностей боксерів зумовлений комплексною взаємодією психофізіологічних функцій: сенсомоторних, пропріоцептивних, перцептивних та інтелектуальних. Найвищих результатів у змагальній діяльності досягають спортсмени, які володіють розвиненими сенсорно-перцептивними можливостями, що забезпечують швидкість реакції, точність сприйняття рухів суперника та оптимальність ухвалення тактичних рішень.

Визначено основні чинники, що впливають на прояв координаційних здібностей боксерів, а також обґрунтовано доцільність використання спеціальних вправ, спрямованих на розвиток рівноваги, відчуття ритму, просторової орієнтації та узгодженості рухів. Запропоновано застосовувати тестування координаційних показників із періодичністю один раз на два місяці, що дозволить тренеру здійснювати моніторинг динаміки підготовленості спортсменів і коригувати зміст навчально-тренувального процесу відповідно до отриманих результатів.

Критеріями оцінювання рівня розвитку координаційних здібностей запропоновано вважати такі показники, швидкість, правильність, раціональність, витривалість у виконанні рухових дій, що мають як якісну, так і кількісну характеристику.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО ВИМІРЮВАННЯ ПАРАМЕТРІВ ТІЛА ДЛЯ ВИБОРУ КРІСЛА КОЛІСНОГО ДЛЯ ОСІБ ПІСЛЯ УРАЖЕННЯ СПИННОГО МОЗКУ

Віктор МУЗИКА, Вікторія ЖУЧЕНКО — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Крісла колісні є ключовим асистивними засобом мобільності для осіб після ураження спинного мозку. У контексті сучасних умов України існує значний дефіцит доступу до крісел, які б відповідали індивідуальним антропометричним параметрам, функціональним можливостям, умовам середовища проживання та забезпечували належну ергономіку. Використання міжнародних стандартів, таких як рекомендації International Society of Wheelchair Professionals (ISWP), є необхідним для оптимізації процесів забезпечення та підбору відповідних крісел колісних.

У статті проаналізовано чотирикрокову модель забезпечення асистивними засобами, рекомендовану ВООЗ, яка включає обстеження, підбір, налаштування та навчання користувача. Особливу увагу приділено методології проведення антропометричних вимірювань, що є основою першого етапу. Розглянуто процедури вимірювання ключових параметрів тіла: ширини тазу, довжини стегон і гомілок, а також висоти спини, які визначають функціональність і ергономіку обраного засобу.

Застосування адаптованих до українських реалій методик забезпечення кріслами колісними сприятиме підвищенню їхньої ефективності, довговічності та безпеки. Важливим аспектом є формування навчальних програм для фахівців, які проводять обстеження, підбір і налаштування. Подальші дослідження можуть бути зосереджені на розробці уніфікованих протоколів для обстеження та налаштування крісел колісних, аналізі специфічних потреб різних груп користувачів та вдосконаленні освітньої інфраструктури для забезпечення висококваліфікованого обслуговування.

ІННОВАЦІЙНА ТЕХНОЛОГІЯ STICK MOBILITY ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЯКОСТІ РУХІВ ЛЮДИНИ

Ірина СОВЕРДА, Сергій ТРАЧУК, Ірина МАТВІЄНКО — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

В статті представлено до уваги теоретико-практичні аспекти використання Stick mobility – інноваційної технології задля підвищення якості рухів в повсякденності серед всіх верств населення. Система тренувань зі стіками направлена на покращення мобільності, стабільності і сили. Використання гнучких палиць створює умови для: відновлення патернів рухів, мобілізації суглобів, розвитку функціональної сили та нейром’язового контролю, глибокого фасціального розтягнення.

Stick Mobility – інноваційна технологія, яка здобуває широкого поширення у всьому світі. Система започаткована в Америці в 2015 році і основна ціль – допомогти людям розкрити свій фізичний потенціал і покращити здатність добре рухатися. Система акредитована: 1) Національним коледжем фізичної культури (NCEP); 2) Національною академією спортивної медицини;3) Американською асоціацією легкої атлетики та фітнесу (AFAA); 4) Національною асоціацією силових тренувань (NSCA); 5) Асоціацією по сертифікації лідерів фітнесу Альберти.

Завдяки можливості індивідуального підбору вправ і регулювання навантаження, ця система може бути адаптована під різні вихідні особливості фізичного стану, рівні підготовленості та ці конкретної людини, що сприяє досягненню оптимальних результатів у відновленні, профілактиці виникнення травм та підвищенні рухової функціональності. Також сьогодні цю технологію активно впроваджують в процесі фізичного і ментального відновлення поранених військовослужбовців, ветеранів війни.

СУПЕРЕЧНОСТІ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РАННЬОЇ СПОРТИВНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ У ДИТЯЧО-ЮНАЦЬКОМУ СПОРТІ

Євген ПАВЛЮК, Вадим СІРИЙ, Віктор Цісар — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Розвиток сучасного спорту дедалі більше зумовлює потребу у пошуку ефективних шляхів підготовки спортсменів з раннього віку. Зростання конкуренції на міжнародному рівні та орієнтація на високі спортивні досягнення вже у юні роки призводить до активного впровадження ранньої спеціалізації у дитячо-юнацькому спорті. Такий підхід передбачає цілеспрямоване зосередження на одному виді спорту з мінімальним використанням засобів загальної фізичної підготовки та інших видів рухової активності. На перший погляд, це створює можливість для більш швидкого оволодіння техніко-тактичними навичками, підвищення спортивних результатів та формування передумов для майбутньої спортивної кар’єри. Однак, численні наукові дослідження та практичні спостереження виявляють низку суперечностей, пов’язаних із ранньою спеціалізацією. Серед основних проблем – підвищений ризик перенавантажень і травматизму опорно-рухового апарату, обмеження у розвитку координаційних здібностей, порушення пропорційності фізичного розвитку, зниження мотивації та інтересу до занять спортом унаслідок психологічного вигорання. Особливо небезпечним є те, що рання спеціалізація часто супроводжується відсутністю належного різнобічного фізичного та емоційного розвитку, що може негативно вплинути на формування особистості дитини та її майбутнє у спорті.

Таким чином, виникає фундаментальна суперечність: між необхідністю досягнення швидких результатів у дитячо-юнацькому спорті та потребою у збереженні здоров’я, забезпеченні гармонійного розвитку, формуванні довготривалої працездатності та стійкої мотивації до спортивної діяльності.

Аналіз сучасних досліджень свідчить, що професійна підготовка тренера-викладача у дитячо-юнацькому спорті має базуватися на інтеграції педагогічних, психологічних, медико-біологічних та інноваційних складових із чіткою структурою теоретичного, методологічного, практичного й рефлексивного компонентів. Розглянуто роль сім’ї та соціального оточення у формуванні спортивного середовища, а також психологічні та фізіологічні особливості підлітків, що визначають специфіку їхнього розвитку. Узагальнення міжнародних і вітчизняних досліджень засвідчує відсутність переконливих доказів користі ранньої спортивної спеціалізації для більшості видів спорту та наявність значних ризиків від підвищеної травматизації до психосоціальних проблем. Водночас акцентується необхідність профілактики перевантаження, вигорання та забезпечення гармонійного розвитку дітей і підлітків. Подальші наукові пошуки мають бути спрямовані на лонгітюдні порівняння моделей підготовки спортсменів, оптимізацію системи відбору та удосконалення освітніх програм для тренерів.

Проведене дослідження засвідчило, що феномен ранньої спортивної спеціалізації у дитячо-юнацькому спорті має суперечливий характер. З одного боку, він забезпечує швидке формування спеціальних навичок та певні переваги у видах спорту з раннім піком результативності. З іншого – численні наукові факти та практичні спостереження підтверджують наявність серйозних ризиків, пов’язаних із перевантаженнями, травматизацією, порушенням пропорційності фізичного розвитку, психологічним виснаженням та зниженням мотивації. Систематизація сучасних досліджень свідчить про відсутність переконливих доказів довготривалих переваг ранньої спортивної спеціалізації для більшості видів спорту та переважання її негативних наслідків над потенційними перевагами. Отже, доцільність ранньої спортивної спеціалізації потребує критичного переосмислення, а підготовка юних спортсменів повинна ґрунтуватися на принципах різнобічності, індивідуалізації, здоров’язбереження та довготривалої перспективності. Важливим чинником виступає професійна підготовка тренера-викладача, що охоплює педагогічні, психологічні, медико-біологічні та інноваційні складові, а також тісна взаємодія з батьками й соціальним середовищем.

МОРФОМЕТРІЯ ПЕРЕДНЬОЇ ЧЕРЕВНОЇ СТІНКИ ТА ТАЗУ У ДІВЧАТ ПУБЕРТАТНОГО ВІКУ

Олександр ЯКИМЕНКО, Микола МАЙСТРУК, Руслан ЗОЗУЛЯК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Проведено дослідження морфометричних особливостей передньої черевної стінки та просторових параметрів таза у дівчат пубертатного віку з урахуванням фаз статевого дозрівання. Обстежено 112 дівчат віком 10–17 років. Морфометричні вимірювання здійснювали відповідно до міжнародних стандартів ISAK із використанням традиційної антропометрії та елементів геометричної морфометрії. Визначали соматометричні показники (зріст, масу тіла, індекс маси тіла, окружність талії, довжину кола на рівні передньо-верхніх клубових остей) та просторові параметри передньої черевної стінки (лінійні дистанції й кути між ключовими анатомічними орієнтирами). Статистична обробка даних проводилася з використанням критерію Стьюдента. Результати продемонстрували достовірне зростання всіх основних показників у старшій пубертатній групі (14–17 років) порівняно з молодшою (10–13 років), що вказує на латералізацію таза та формування жіночого морфотипу. Збільшення кутів ∠SR–XP–SL та ∠SR–P–SL підтвердило відкриття тазового входу й розширення субпубіального кута як важливих анатомічних характеристик, пов’язаних з майбутньою репродуктивною функцією. Отримані дані мають практичне значення для дитячої хірургії та гінекології, оскільки дозволяють оптимізувати планування мініінвазивних втручань у дівчат пубертатного віку. Перспективи подальших досліджень полягають у розширенні вибірки з урахуванням регіональних та етнічних особливостей, застосуванні сучасних методів 3D-візуалізації та створенні вікових морфометричних стандартів, що сприятиме підвищенню точності діагностики й безпеки клінічних втручань.

ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ КАРДІОТРЕНУВАННЯ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ФІЗИЧНОГО СТАНУ ЛЕГКОАТЛЕТІВ 14-15 РОКІВ

Станіслав САПРУН, Сергій КОРНІЄНКО, Ірина МАШТАЛЕР — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У науковій роботі опрацьовані вітчизняні та зарубіжні літературні та інтернет джерела з обраної проблематики дослідження, що дозволило обґрунтувати актуальність дослідження. У дослідженні завдяки теоретичному опрацюванню даних вдалося подати детальну характеристику системи планування навчально-тренувального процесу юних легкоатлетів 14-15 років. У роботі описано актуальні особливості використання бігових засобів тренувань у підготовці легкоатлетів.

Вдалося визначити найбільш актуальні методи підготовки юних спортсменів та охарактеризувати особливості використання різноманітних засобів кардіотренування для легкоатлетів 14-15 років. Охарактеризовано методичні аспекти для впровадження та дозування засобів кардіотренування на різних етапах багаторічного удосконалення (деталізовано на етапі спеціалізованої базової підготовки) легкоатлетів. Вивчено та охарактеризовано особливості використання засобів загальної та спеціальної (швидкісної, координаційної та силової) витривалості, як основних для легкоатлетів-бігунів та для інших спортсменів на різних етапах багаторічного удосконалення.

Оптимізація засобів та методів використання кардіонаванатажень та їх доцільне використання сприятиме досягненню очікуваних результатів, а саме підвищення показників споживання кисню та аеробної продуктивності, збільшення рівня загальної витривалості та окремих показників спеціальної витривалості. Особливо актуальними при використання кардіотренувань є показники зниження ризику перевантажень спортсменів та залучення більшої кількості дітей до занять легкою атлетикою.

Обґрунтовано ключові засоби кардіотренування для підвищення загального фізичного стану легкоатлетів 14-15 років на етапі спеціалізованої базової підготовки. Також засоби кардіотренувань є особливо необхідними для підвищення показників фізичного стану юних легкоатлетів 14-15 років на етапі попередньої базової підготовки.

За результатами досліджень та узагальненню даних вдалося визначити засоби кардіотренування для юних легкоатлетів: біг з різною швидкістю (рівномірний, змінний, кроси по пересіченій місцевості), вправи ігрової спрямованості (естафети, рухливі ігри), що значно урізноманітнюють тренувальний процес, тренажери з циклічною динамікою рухів, як альтернатива бігу для зниження ударного навантаження, різновиди плавальних вправ, як універсальний засіб розвитку витривалості та відновлення, біг зі зміною швидкості, що є актуальним для дітей 14015 років у помірних об’ємах.

Лише завдяки оптимально та раціонально дозованим кардіонавантаженням можна досягати високих очікуваних результатів: підвищення рівня споживання кисню, аеробної продуктивності, покращення рівня загальної витривалості та швидкісно-силової готовності, зниження вірогідності перевантажень і травм під час тренувань, залучення дітей до занять легкою атлетикою дітей віком 14-15 років.

ЕВОЛЮЦІЙНИЙ АНАЛІЗ СПОРТИВНИХ СПОРУД

Юрій ДУТЧАК, Олександр СОЛТИК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У сучасному світі фізкультура і спорт дають можливість змінити малорухливий спосіб життя людей. Фізкультура і спорт є важливим джерелом формування здорової та сильної нації, а це резерв удосконалення виробничих сил із забезпеченням високої продуктивності праці. Повноцінні заняття фізичною культурою і спортом неможливі без спеціальних засобів, якими і є спортивні споруди.

Спортивні споруди різних етапів були не тільки місцем проведення фізкультурно-спортивних заходів, але і релігійно-культурними будівлями.

Потребує більш глибокого аналізу можливі впливи різних історичних періодів на трансформації спортивних споруд.

Метою дослідження є охарактеризувати еволюцію спортивних споруд відповідно до періодів історичного розвитку суспільства.

У даному дослідженні було використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження, а саме: аналіз, синтез та узагальнення наукової інформації з проблеми дослідження, навчально-методичної літератури та Інтернет-джерел.

У античному світі спортивні споруди були не лише місцем змагань, а й культурними та соціальними центрами. Вони відображали ідеал людини того часу – поєднання сили, краси та духовності. Архітектурні шедеври античних гімнасіїв, стадіонів, амфітеатрів і терм стали основою для розвитку спортивної інфраструктури в наступні епохи.

Спортивні споруди середньовіччя формувалися навколо лицарської культури і народних ігор та мали переважно військово-розважальний характер, були менш монументальними, ніж античні, але виконували важливу роль у соціалізації, вихованні та підготовці до бою.

Важливою складовою розвитку фізичної культури та спорту нового часу стали спортивні споруди. Вони відображають рівень соціально-економічного розвитку суспільства, технічний прогрес, культурні цінності та масовість спорту. Якщо у Середньовіччі переважали майданчики для лицарських турнірів і народних ігор, то починаючи з XVIII ст. поступово з’являються спеціалізовані комплекси, які відповідають вимогам виду спорту.

Розвиток спортивних споруд у новітньому часі характеризується поєднанням масштабності, технологічності, архітектурної унікальності та екологічності. Стадіони й арени стали не лише місцем проведення змагань, а й центрами культури, дозвілля та комунікації, виконуючи важливу соціальну й економічну роль у суспільстві.

ФАКТОРНИЙ АНАЛІЗ ПОКАЗНИКІВ ЗМАГАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ КВАЛІФІКОВАНИХ ГАНДБОЛЬНИХ ВОРОТАРІВ

Віра БАЗИЛЬЧУК, Олег БАЗИЛЬЧУК, Марія ПОЛЯК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено результати факторного аналізу показників змагальної діяльності кваліфікованих гандбольних воротарів. Дослідження проведене на основі офіційних статистичних даних IHF World Championship 2025. До вибірки увійшли 10 воротарів з найвищими показниками ефективності (Save%). Для аналізу застосовано методи головних компонент (PCA) та експлораторного факторного аналізу (EFA). Отримані результати дозволили виокремити два ключові фактори: інтенсивність участі та якість виконання воротарських дій. Кореляційний аналіз показав, що найбільш тісний зв’язок спостерігається між кількістю кидків і загальною кількістю сейвів (r = 0,95), що є логічним підтвердженням взаємозалежності навантаження та результативності воротаря – чим більше атак на ворота, тим більше шансів для голкіпера здійснити відбиття. Середній рівень кореляції між ефективністю (%) та кількістю сейвів (r = 0,35). Це означає, що велика кількість відбитих кидків не завжди гарантує високий відсоток ефективності. Сейви/матч показали кращий зв’язок з ефективністю (r = 0,41), ніж загальна кількість сейвів. Це свідчить про важливість нормалізації даних на кількість ігор. Матчі мають відносно слабкий зв’язок з ефективністю (r = 0,10), що доводить якість гри воротаря важливіша за кількість проведених зустрічей. Факторна модель дозволила виділити два головних чинники, які зумовлюють успішність воротаря: компонента (ПК1) узагальнює «обсяг роботи» (кількість кидків, сейви, матчі), тоді як друга (ПК2) більшою мірою відображає «якість дій» (ефективність сейвів).

Таким чином, проведене дослідження довело ефективність застосування сучасних статистичних методів (PCA та EFA) для об’єктивного аналізу змагальної діяльності воротарів. Отримані результати можуть бути використані у практиці спортивної підготовки, а також у подальших наукових роботах, спрямованих на поглиблене вивчення специфіки ігрових ролей у гандболі.

ВИКОРИСТАННЯ ТЕХНІЧНОГО ОБЛАДНАННЯ ТА ІНФОРМАЦІЙНОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ОБ’ЄКТИВНОСТІ СУДДІВСТВА У СПОРТІ

Олександр СОЛТИК, Олег КВАСНИЦЯ, Олександр АНТОНЮК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядаються питання, присвячені дослідженню використання різних технічних засобів і обладнання для забезпечення об’єктивності суддівства. Наводяться чисельні приклади такого технічного супроводу. Технологічний прогрес, інформаційно-комп’ютерні технологій значно вплинули на підвищення об’єктивність суддівства. Використання спеціальних обчислювальних систем, аналітичних систем, апаратурних комплексів в окремих видах спорту стали обов’язковою вимогою під час проведення спортивних змагань відповідного рівня. Рівень технічного забезпечення змагальної діяльності, в тому числі суддівства, обумовлений з одного боку технологічним прогресом, з іншого боку специфікою видів спорту. Переважно більш складні види спорту за обсягом ігрових моментів, наявністю технічних елементів та рухових дій, вимагають більш складної роботи суддів, що також вимагає більш якісного технічного забезпечення та використання вимірювального обладнання.

За допомогою такого методу дослідження, як інтерв’ю з провідними професіоналами практиками, вдалося виявити в окремих видах спорту різні суперечливі ігрові ситуації та змагальні моменти, які вимагають від суддів приймати складні рішення.

Серед складних суперечливих моментів під час суддівства, було визначено: подвійне торкання м’яча під час верхньої передачі м’яча у волейболі; фіксація взяття залікового поля при великій кількості гравців у регбі; визначення попадання волана у поле при виконанні високо-далекого удару у бадмінтоні; визначення спортсмена, який перший вийшов за межі килима у боротьбі вільній; встановленням помилки, пов’язаної із зміною вихідного положення під час виконання жиму штанги лежачи у пауерліфтингу.

Авторами статті запропоновано низку шляхів щодо удосконалення об’єктивності суддівства за рахунок використання різних технічних засобів та вимірювального обладнання. Зокрема, окремі технічні рішення щодо удосконалення суддівства було запропоновано у волейболі, бадмінтоні, боротьбі вільній, регбі та пауерліфтингу.

ГЕНДЕРНА СОЦІОЛОГІЯ В ПРАЦЯХ ВІТЧИЗНЯНИХ ДОСЛІДНИКІВ

Валентина ЛЮБЧЕНКО — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Стаття присвячена аналізу становлення та розвитку гендерної соціології у працях вітчизняних науковців. Розглянуто ключові напрями сучасних досліджень, зокрема проблеми гендерної нерівності на ринку праці, участі жінок у політичному житті, трансформації гендерних ролей у період воєнного конфлікту та міграційних процесів, а також культурологічні інтерпретації гендерної ідентичності та стереотипів. Показано, що гендерна соціологія в Україні розвивається під впливом глобальних тенденцій, водночас зберігаючи національну специфіку та сучасні соціально-політичні виклики. Наголошено на значенні євроінтеграційних процесів та Цілей сталого розвитку ООН як важливих орієнтирів для дослідження гендерної рівності. Автори праць, проаналізованих у статті, поєднують емпіричні соціологічні методи з якісними культурологічними підходами, що дозволяє отримати комплексне бачення проблеми. Зроблено висновок про необхідність подальшої систематизації наукових здобутків, міждисциплінарної інтеграції та розробки ефективних механізмів забезпечення гендерної рівності у всіх сферах суспільного життя.

ДОБРОЧЕНІСТЬ СПОРТИВНОГО МЕНЕДЖЕРА ЯК ЗАСІБ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Юрій ДУТЧАК, Ірина КВАСНИЦЯ — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

Ефективність управлінської діяльності, яка вимірюється співвідношенням отриманих результатів до витрачених ресурсів, тісно пов'язана не лише з професіоналізмом керівника, а й з його морально-етичними якостями. Однією з ключових чеснот, що визначає якість управління, є доброчесність.

Метою дослідження є охарактеризувати зміст доброчесності спортивного менеджера та її вплив на ефективність професійної діяльності.

Для досягнення мети дослідження було використано комплекс взаємопов’язаних методів дослідження, а саме: аналіз, синтез та узагальнення наукової інформації з проблеми дослідження, навчально-методичної літератури та Інтернет-джерел.

Управлінська доброчесність є сукупністю етичних якостей, таких як чесність, справедливість, відкритість, послідовність, відповідальність, що мають прояв у поведінці особи, прозорість у прийнятті рішень, недопущення зловживання владою та справедливість у ставленні до людей.

Результати дослідження довели, що доброчесність спортивного менеджера передбачає вплив на ефективність управління, що проявляється у формуванні довіри до нього, посиленні авторитету керівника(формування лідера), створенні позитивного морального клімату (мотивування працівників, зниження конфліктності, підвищення відповідальності та дисципліни) та покращенні управлінських рішень.

Спортивний менеджер відіграє вирішальну роль для забезпечення чесності змагань, ефективного управління спортивними організаціями, а також виховання молодого покоління спортсменів у дусі справедливості та поваги.

Доброчесність у спортивному менеджменті поряд з управлінською діяльністю забезпечує формування цінностей, які відображаються демократичні принципи у сфері фізичної культури і спорту.

Результати дослідження свідчать, що доброчесність у спортивному менеджменті є не лише моральною чеснотою, а й критично важливим фактором ефективного управління. Вона сприяє формуванню довіри, підтримці колективу, покращенню морального клімату та прийняттю ефективних, справедливих рішень. У сучасному світі керівники без доброчесності втрачають не лише повагу, а й можливість бути по-справжньому ефективними.

ФОРМУВАННЯ НАВИЧКИ КОМУНІКАЦІЇ ТА СПІЛКУВАННЯ У СТУДЕНТІВ УНІВЕРСИТЕТІВ

Галина КОНДРАЦЬКА, Оксана ПАВЛЮК — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті розглядається ефективність комунікативних навичок і взаємодії між фізичним терапевтом і пацієнтом як ключового результату реабілітаційних послуг. Зокрема, аналізуються підходи до формування комунікативних навичок у студентів закладів вищої освіти (ЗВО), які включають поєднання вербального та невербального спілкування. Визначено особливості комунікативної компетентності, що є необхідною складовою професійної діяльності майбутніх фахівців у сфері фізичної реабілітації.

Метою статті є обґрунтування підходів до формування комунікативних навичок у студентів університетів, що є важливим для їхньої подальшої професійної практики. Підкреслено важливість оволодіння навичками спілкування як істотного елемента взаємодії фізичного (ерго) терапевта, що створює атмосферу довіри і поваги, у якій пацієнти можуть брати активну участь у своєму одужанні.

У статті детально розглядаються складові вербальної і невербальної комунікації, їх значення у процесі взаємодії терапевта та пацієнта. Наприклад, вербальне спілкування включає не лише передачу інформації, але й вміння слухати, підтримувати пацієнта та формувати довіру. Невербальні сигнали, такі як міміка, жести та тон голосу, також відіграють важливу роль у сприйнятті інформації та емоційній підтримці пацієнтів.

Обґрунтовано переваги комунікативних навичок у процесі планування реабілітаційного процесу, що дозволяє визначати поетапні цілі та досягати ефективних результатів. Встановлено, що комплексний підхід до формування комунікативних навичок може суттєво покращити процес реабілітації пацієнтів, сприяючи їхньому активному залученню в лікувальний процес.

Таким чином, стаття акцентує увагу на необхідності інтеграції комунікативних навичок у навчальні програми для студентів, які готуються до роботи у сфері фізичної реабілітації, з метою підвищення якості надання медичних послуг.

ФУНКЦІОНАЛЬНА ОЦІНКА МОТОРНИХ ПОРУШЕНЬ У ДІТЕЙ ІЗ ЦЕРЕБРАЛЬНИМ ПАРАЛІЧЕМ У ФОРМІ СПАСТИЧНОГО ГЕМІПАРЕЗУ

Мирослав ПРИШЛЯК, Зоряна КОРИТКО — Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті представлено результати комплексної функціональної оцінки дітей віком 6–12 років із церебральним паралічем (ЦП) у формі спастичного геміпарезу, проведеної на підготовчому етапі до початку курсу фізичної терапії з метою формування індивідуально орієнтованої програми реабілітації.

Визначення вихідного рівня моторних порушень є ключовою передумовою побудови ефективної реабілітаційної програми, оскільки саме детальний аналіз структури рухових обмежень дає змогу сформувати цілі, засоби та пріоритети фізичної терапії відповідно до індивідуальних можливостей дитини.

Для об’єктивізації ступеня порушень загальної моторики та мануальних функцій використано стандартизовані класифікаційні системи GMFCS (Gross Motor Function Classification System) і MACS (Manual Ability Classification System), що забезпечують інтегральну оцінку рівня активності й участі в руховій діяльності. З метою кількісної характеристики мануальної спритності застосовано тест Box and Block, який дозволив визначити ступінь моторної асиметрії між паретичною та здоровою верхньою кінцівкою.

Аналіз отриманих даних дав змогу охарактеризувати типову структуру порушень у вибірці дітей із рівнями I–III за шкалами GMFCS і MACS та встановити взаємозв’язки між вираженістю мануальних дисфункцій, зниженням моторної спритності й асиметрією рухів. Статистично достовірних відмінностей між основною та контрольною групами не виявлено, що засвідчує їхню однорідність на стартовому етапі реабілітації.

Отримані результати підкреслюють діагностичну, прогностичну та практичну значущість глибокої функціональної оцінки, яка поєднує класифікаційні та кількісні методи дослідження. Такий підхід створює науково обґрунтовану основу для персоналізованого планування програм фізичної терапії, орієнтованих на цільове відновлення моторних функцій і підвищення якості життя дітей із ЦП.

ФІЗИЧНА ПІДГОТОВКА ДО ВИКОНАННЯ ВІЙСЬКОВО-ПРИКЛАДНИХ ЗАВДАНЬ: ПРОБЛЕМИ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ

Thu, 25 Sep 2025 00:00:00 +0300

У статті розкрито сутність фізичної підготовки як важливого складника професійної підготовки до виконання військово-прикладних завдань. Встановлено, що вона є цілеспрямованим педагогічним процесом формування фізичної, психофізичної та функціональної готовності. З’ясовано, що ефективність підготовки забезпечується комплексом вправ, наближених до реальних бойових умов. Наголошено на важливості індивідуалізації фізичних навантажень з урахуванням рівня підготовленості. Підкреслено значення персоналізованих тренувальних програм і використання технологій моніторингу стану організму. Констатовано потребу інтеграції фізичної, психологічної та когнітивної підготовки. Зауважено, що подальший розвиток фізичної підготовки потребує індивідуалізації тренувального процесу з урахуванням фізіологічних і психологічних особливостей здобувачів освіти. Узагальнено, що системне вдосконалення військово-прикладної фізичної підготовки є передумовою підвищення професійної спроможності та боєготовності майбутніх фахівців.