PHYSICAL CULTURE AND SPORT: SCIENTIFIC PERSPECTIVE

ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВ’ЯЗБЕРЕЖУВАЛЬНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ У ДІТЕЙ ТА УЧНІВСЬКОЇ МОЛОДІ ЗАСОБАМИ ВІЙСЬКОВО-СПОРТИВНИХ ІГОР

Анатолій РЕБРИНА — 2024-09-26

Реалії сьогодення висувають вимоги до ціннісного усвідомлення здорового способу життя, розуміння необхідності вміння діяти в екстремальних ситуаціях, володіти навичками самодопомоги та самопідтримки, збереження стійкості та виваженості в умовах небезпеки. У даному контексті впровадження військово-спортивних ігор в освітній процес закладів загальної середньої освіти (зокрема, на уроках фізичної культури) та у позаурочну діяльність (при проведенні виховних заходів, конкурсів, змагань тощо) має великий потенціал для формування здоров’язбережувальної компетентності дітей та учнівської молоді.

У статті обґрунтовано можливості військово-спортивних ігор як ефективного інструменту для формування здоров’язбережувальної компетентності у дітей та учнівської молоді.

Визначено ряд характеристик військово-спортивних ігор у контексті здоров’язбережувальної компетентності (наявність вимог до фізичних та морально-вольових (професійно-прикладних) якостей учасників; ціннісна складова; широкий спектр форм та методів роботи (для розвитку когнітивної, фізичної та морально-вольової сфер особистості); варіативність використання засобів і методів у процесі формування здоров’язбережувальної компетентності; прикладний характер завдань, досвід при виконанні яких легко інтегрується у практичну діяльність поза грою; змагальна складова; імітаційний характер окремих елементів гри, наближених до реальних ситуацій.

Наведено приклади військово-спортивних ігор (Всеукраїнська дитячо-юнацька військово-патріотична гра «Сокіл» («Джура»), Всеукраїнський (Міжнародний) збір-змагання юних рятувальників «Школа безпеки» Всеукраїнський фізкультурно-патріотичний фестиваль школярів України «Козацький гарт» Національна дитячо-юнацька військово-спортивна гра «Хортинг-Патріот»), які довели свою ефективність та доцільність для впровадження їх у практику закладів загальної середньої освіти.

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ПРИ СКОЛІОЗІ У ПІДЛІТКІВ

Тетяна ОДИНЕЦЬ — 2024-09-26

Сколіоз – це одне з найпоширеніших захворювань опорно-рухової системи, яке характеризується викривленням хребта, що супроводжується його ротацією навколо власної осі. Це захворювання часто діагностується у підлітковому віці, коли організм зазнає інтенсивного фізичного розвитку. На сьогодні сколіоз визнано однією з актуальних проблем здоров’я підростаючого покоління, оскільки з кожним роком збільшується кількість дітей та підлітків, у яких діагностують цю патологію. Така тенденція ставить на порядок денний необхідність пошуку нових підходів до корекції стану здоров’я та профілактики подальшого прогресування захворювання. Фізична терапія є одним із ключових методів як лікування, так і профілактики сколіозу, особливо у підлітків, оскільки саме в цьому віці розвиток опорно-рухової системи зазнає значних змін. Основна мета фізичної терапії при сколіозі полягає не лише у корекції вже існуючого викривлення хребта, а й у попередженні його подальшого прогресування. Одним з основних завдань фізичної терапії є навчання пацієнтів правильної постави та правильного рухового стереотипу в повсякденній діяльності, що суттєво знижує навантаження на хребет. Вправи, спрямовані на зміцнення м'язів тулуба та живота, а також робота над стабілізацією тазу, сприяють поліпшенню м'язової координації. Це допомагає не лише коригувати деформацію, але й значно покращує витривалість та рухливість тіла. Крім цього, фізична терапія не обмежується лише виправленням деформації хребта. Важливою її метою є також поліпшення загального стану здоров'я пацієнта. Це передбачає підвищення фізичної активності, що сприяє зміцненню серцево-судинної системи, покращенню обміну речовин, а також підтримці нормальної роботи імунної системи. Фізична активність стимулює організм до відновлення та сприяє його зміцненню, що є важливим для загального розвитку підлітка. Важливо, щоб усі заняття проводилися під контролем кваліфікованого фізичного терапевта, який зможе правильно підібрати необхідні вправи. Такий підхід забезпечує ефективність лікування, безпеку виконання вправ і сприяє тривалому результату.

АНАЛІЗ РЕЗУЛЬТАТІВ ВИСТУПІВ КРАЇН-УЧАСНИЦЬ НА ОЛІМПІЙСЬКИХ ІГРАХ 2024 З ДЗЮДО

Наталя БОЙЧЕНКО — 2024-09-26

В статті здійснено аналіз результатів виступів країн-учасниць на Олімпійських іграх 2024 з дзюдо. Встановлено, що на Олімпійських іграх з дзюдо прийняли участь спортсмени з 5 континентів та 122 країн, загальна кількість учасників – 378, з них 192 чоловіки та 186 жінки. При чому, найбільша кількість учасників є представниками «Європейського союзу дзюдо» – 180 учасників, та «Азійського союзу дзюдо» – 95 учасників, що пояснюється популярністю дзюдо в у відповідних країнах союзу, наявністю відповідного фінансування представників та кількості націй, що є представниками союзу. Аналіз кількості учасників у вагових категоріях на Олімпійських іграх 2024 з дзюдо показав, що кількість спортсменів у вагових категоріях в середньому була 27 як у чоловіків так і у жінок. Найбільша кількість учасників була у чоловіків в ваговій категорії – 81 кг, у жінок – 48 кг – 31. Результати медального заліку країн-учасниць на Олімпійських іграх 2024 з дзюдо показав, що лідерами змагань є такі країни як Японія, Азербайджан, Франція. Причому виявлено, що протягом останніх 20 років Японія та Франція є явними лідерами у світовому рейтингу. Так, аналіз результатів виступів збірної команди Японії протягом 2024 року показав, що протягом цього часу було здобуто 83 медалі різного ґатунку. Результати виступів збірної команди Франції протягом 2024 року показують, що протягом цього часу було здобуто 136 медалей різного ґатунку, що на 53 медалі більше ніж у команди Японії. Результати виступів збірної команди Азербайджану протягом 2024 року показують, що протягом цього часу було здобуто 33 медалі різного ґатунку, що на набагато менше ніж у команд Японії та Франції. Найбільша кількість медалей завойовано на змаганнях серії Grand Slam представниками всіх країн, де розігруються рейтингові бали та великий призовий фонд.

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ ПРИ РОЗРИВІ АХІЛЛОВОГО СУХОЖИЛЛЯ

Анна ІВАНОВА — 2024-09-26

Розрив ахіллового сухожилля – це серйозне ушкодження, яке може виникнути в наслідок різких рухів або травми, особливо у спортсменів. За оцінками, частота розриву ахіллового сухожилляколивається від 11 до 37 випадків на 100 000 населення. За результатами досліджень ортопедичної кнініки «RockyMountainFoot&Ankle» штату Юта США рівень розривів ахіллового сухожилля складає приблизно від 6000 до 18 000 розривів на 100 000 спортсменів залежно від виду спорту. Майже кожен четвертий спортсмен отримує травму ахіллового сухожилля протягом свого життя. Фізична терапія грає важливу роль у відновленні після такого ушкодження, допомагаючи підтримувати та поліпшувати функції ахіллового сухожилля та м'язів навколо нього. Мета дослідження: узагальнення останніх рекомендацій щодо реабілітації хворих при розриві ахіллового сухожилля. Методи дослідження: в роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури. Висновки. Розрив ахіллового сухожилля є серйозною травмою, що може виникнути як в результаті спортивних та рекреаційних заходів, так і в повсякденному чи професійному житті. Через старіння населення та зростання популярності фізичної активності у сучасному суспільстві захворюваність і поширеність травм ахіллового сухожилля зросла за останні 30 років та продовжує рости. Важливість ефективного та щадного лікування і швидкого відновлення після розривів ахіллового сухожилля надзвичайно висока для максимально швидкого повернення людини до активного та комфортного життя.

ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ТРЕНУВАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ СТРІЛЬЦІВ З ЛУКА

Ігор ГУЛІЧ — 2024-09-26

Використання цифрових технологій у спорті стає все більш поширеним і відкриває безліч можливостей для покращення тренувального процесу, аналізу даних та підвищення результативності. Мета дослідження оцінити ефективність застосування цифрових технологій у тренувальному процесі стрільців з лука. Учасники: 23 лучника (віком 13-14 років), які займаються стрільбою з лука в КЗ «Харківська міська спеціалізована дитячо-юнацька спортивна школа олімпійського резерву зі стрільби з лука „КОМУНАР“», ( м. Харків). Експеримент проводився протягом 2 місяців з квітень-травень 2024. На початку та в кінці експерименту було проведено анкетування в інтерактивній формі за допомогою гугл форми. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення сучасних літературних даних, метод анкетування, методи математичної статистики Результати: Проведене анкетування показало що, юні спортсмени бачать користь у впровадженні цифрових технологій, які дозволяють спортсменам збирати деталізовані дані про свої тренування і виступи. Використання віртуальної реальності створює цікаву та змістовну атмосферу, що допомагає спортсменам зануритися у тренувальний процес і забути про стрес. Мобільні додатки допомагають лучникам відстежувати свій прогрес, а це сприяє відчуттю реальних досягнень, що збільшує впевненість у собі та позитивно позначається на їхньому психологічному стані. Цифрові платформи дозволяють спортсменам з різних частин світу проводити спільні тренування в онлайні, що створює відчуття спільноти та підтримки, що теж позитивно впливає на їхній психологічний стан. Висновки: застосування спеціальної програми Score Keeper, додатку Ianseo Scorekeeper та програми доповненої реальності в навчально-тренувальний процес та змагальну діяльність стрільби з луку є необхідним кроком у розвитку цього виду спорту. Цифрові технології забезпечують значні переваги в ефективності та доступності, що є ключовими для загального розвитку спортсменів.

ТЕОРЕТИЧНІ ПОЛОЖЕННЯ ТЕХНІКО-ТАКТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ ЮНИХ БАСКЕТБОЛІСТІВ

Тетяна ЧОПИК — 2024-09-26

У роботі розглянуто питання вдосконалення та покращення техніко-тактичної підготовки молодих спортсменів, теоретичні положення техніко-тактичної підготовки юних баскетболістів. Розкрити основні теоретичні та організаційно-методичні засади формування та розвитку техніко-тактичної підготовки юних спортсменів та вдосконалення ігрового мислення вихованців. Виокремлено основні організаційно-методичні напрями (методика навчання юних баскетболістів окремим технічним прийомам гри; методика навчання юних баскетболістів технічної підготовки загалом із зазначенням кінцевої мети, постановкою особистих завдань, відповідно до амплуа та визначенням послідовності вирішення конкретних завдань на кожному етапі спортивної підготовки юних спортсменів).

УМОВИ Й ОСОБЛИВОСТІ ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ У ШКОЛЯРІВ ДО МАЙБУТНЬОЇ ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ ТА ГОТОВНОСТІ ДО ЗНАЧНИХ ФІЗИЧНИХ НАВАНТАЖЕНЬ

Ярослав ЗОРІЙ — 2024-09-26

У статті досліджено ключові аспекти та особливості формування мотивації у школярів закладів загальної середньої освіти до майбутньої військової служби та підготовки до значних фізичних навантажень в аспекті досвіду провідних країн світу; здійснено компаративний аналіз сучасних систем підготовки молоді до захисту своєї держави в Україні та країнах-партнерах. Першою серед особливостей є перебування України та її громадян в умовах збройної агресії росії, наступна – це статус внутрішньо переміщених осіб, в якому перебувають десятки тисяч українців, в тому числі й школярів, а також – суттєві зміни, що відбулися у законодавчому полі, які стосуються посилення військової та військово-патріотичної складової освітнього процесу усіх, без винятку, закладів освіти України.

Основна увага приділяється умовам формування у школярів мотивації до захисту України: розуміння усіма суб’єктами шкільного освітнього середовища важливості окресленої проблеми; подолання педагогічної суперечності між високими вимогами вчителів предмету «Захист України» і реальною здатністю більшості учнів старших класів на достатньому рівні засвоїти навчальний матеріал; наявність навчальної матеріально-технічної бази ЗЗСО, яка б відповідала вимогам навчальної програми «Захист України».

Підкреслено вагому роль фізичного виховання й набуття школярами достатнього рівня фізичних кондицій як одного з ключових компонентів для підготовки до військової служби.

ПРОФІЛАКТИКА ТРАВМАТИЗМУ НА ЗАНЯТТЯХ З ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ ДЛЯ СТАРШОКЛАСНИКІВ ТА СТУДЕНТІВ ЗВО ЗІ СПОРТИВНО-ОРІЄНТОВАНИМ НАВЧАННЯМ: ОГЛЯДОВА СТАТТЯ

Владислав ПЕТЕЧУК — 2024-09-26

Метою данного дослідження було теоретично обґрунтувати, розробити та експериментально перевірити методику навчання спортивного орієнтування старшокласників у процесі фізичного виховання. Матеріал і методи. Для відбору статей для проведення аналізу експериментальних систем уроків фізичної культури для старшокласників зі спортивно-орієнтованим навчанням та профілактикою травматизму було застосовано інтернет – платформи Sсоpus, Web оf Sсienсe, PubMed. Переваги були для видань категорій за 2018-2023 роки. За відібраними таким чином статтями проводився аналіз спортивного-орієнтування та профілактику травматизму підчас заннять. Технології повинні були відповідати наступним критеріям: ефективність, легкість в застосуванні, доступність. Результати. В результаті пошуку літературних джерел на тему профілактика травматизму було відібрано за ключовим словом «травматизм» 1010 джерел, з яких потім за уточненнями за ключовими словами «спортивна інтеграція», «профілактика», «спортивне-орієнтування», було відібрано 210 джерела, з яких для аналізу було виявлено 5 джерел. З цих джерел 3 описують проблематику травматизму в школах та методики їх передбачення 3 джерел пояснюють моделі спортивного-орієнтування і старшій школі. Висновки. Важлива роль у фізичному вихованні відводиться підвищенню мотивації до регулярних занять фізичними вправами тому фізичне виховання студентів потребує постійної модернізації, як у змістовному, так і в технологічному плані. Творчий підхід до профілактики травматизму передбачає глибоке розуміння медико-біологічних основ тренувального процесу. Це спонукає студентів до оволодіння основами анатомії, фізіології, біохімії, біомеханіки. Отримані дані в статях розширюють знання про спортивно-орієнтоване фізичне виховання студентів та дозволяють рекомендувати їх в інших навчальних закладах для підвищення рівня фізичної підготовленості та профілактики травматизму молоді.

ВПЛИВ ПОВТОРНИХ ЛОКАЛЬНИХ СИЛОВИХ НАВАНТАЖЕНЬ НА МЕХАНІЗМИ АДАПТАЦІЇ СЕРЦЕВО-СУДИННОЇ СИСТЕМИ

Зоряна КОРИТКО — 2024-09-26

Силові здібності є вагомою складовою успіху у досягненні високих результатів не лише у сучасному спорті, але й активно використовуються також у фітнес-програмах для підтримки загального здоров'я. Дослідження адаптаційних процесів у відповідь на силові навантаження має важливе значення для розвитку рекомендацій щодо безпечних та ефективних тренувальних програм. Здатність адаптуватися і виконувати постійно зростаючі фізичні навантаження (ФН) забезпечують усі функціональні системи організму, головною ланкою яких є серцево-судинна система (ССС). У зв’язку з цим, метою даного дослідження було вияснити механізми адаптації ССС до повторних локальних динамічних силових навантажень на основі аналізу змін кардіогемодинаміки у важкоатлетів, які спеціалізуються на тренуванні силової витривалості. Матеріал і методи. У 15 висококваліфікованих важкоатлетів досліджували параметри центральної гемодинаміки (ЦГД), а також показники функціональних резервів серця і вегетативного статусу після виконання трьох підходів локальних силових ФН (25 % від максимальної довільної сили) «до відмови» та у період відновлення (на 5 і 10 хвилинах). Результати. Аналіз зміни кардіогемодинаміки у важкоатлетів у відповідь на повторні локальні динамічні силові навантаження, показав, що навіть для висококваліфікованих спортсменів три підходи силових вправ «до відмови» із відпочинком тривалістю 1 хв були надмірними, оскільки викликали посилену активацію механізмів адаптації ССС і вказували на ознаки перенапруження у роботі серця. Про процеси перенапруження серця сигналізувало суттєве підвищення серцевого викиду, різке зниження пульсового артеріального тиску, значне підвищення потужності лівого шлуночка, а також швидкості вигнання крові та затрат енергії на переміщення літри крові. Ці показники після третього ФН різко змінювалися (р < 0,01). Окрім того, виявлені параметри, які вказували на неадекватність ФН до функціональних можливостей. До них були віднесені показники функціональних резервів ССС, які різко зростали після третього ФН (р < 0,01), такі як: середній артеріальний тиск (АТ сер), який свідчив про втому; коефіцієнт витривалості (КВ), який вказував ослаблення роботи серця; індекс Робінсона (ІР), який свідчив про ослаблення насосної функції серця. Висновки. Вивчення процесів реакції ССС на повторні локальні силові навантаження «до відмови» у тренованих важкоатлетів і виявлення показників ЦГД, які вказують на перенапруження серця, дозволить краще зрозуміти механізми адаптації ССС до силових тренувань, а також допоможе у дозуванні ФН для оптимізації тренувальних програм з метою покращення результатів та збереження здоров'я спортсменів, а також осіб, які використовують силові навантаження у фітнес-програмах.

РОЛЬ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ПРИ АДАПТАЦІЇ СТУДЕНТІВ – ПЕРШОКУРСНИКІВ ДО УМОВ НАВЧАННЯ У ЗВО

Юрій ПАЛІЧУК — 2024-09-26

У статті висвітлено проблема адаптації студентів-першокурсників до умов вищої школи. Ця проблема є однією з нагальних проблем і дотепер залишається традиційним предметом дискусій науковців. Відомо, що адаптація студентської молоді до сучасного життя ‒ це складний, багатогранний та довготривалий процес, що вимагає залучення різних резервів молодого організму, який ще повністю не сформований у студентів, які поступили на I курс у заклад вищої освіти.

Аналізуючи опрацьовані наукові джерела нами вивчено навчально-методичну, науково-методичну, методологічну літературу, науково-дослідні роботи, програмні документи, здійснено систематизацію даного матеріалу.

Мотивація є одним з основних джерел активності студентів початкових курсів. Вона надає процесу фізичного виховання спрямованість на певний вид діяльності і значущу цінність. Тому формування фізичної культури майбутнього спеціаліста – це насамперед проблема виховання у студентів мотиваційного ставлення до неї.

Аналізуючи формувальну й виховну практику у закладах вищої освіти ми бачимо, що існує проблема формування позитивного й активного ставлення студентів I курсів до навчальної дисципліни «Фізичне виховання». Негативне ставлення студентів до відвідування занять з фізичного виховання, що досягає в Україні масштабу загальноприйнятості, деструктивно впливає на загальний стан їхнього здоров’я, на рівень фізичного розвитку та фізичну підготованість студентів до життєдіяльності. Науковці вбачають, що оптимізація навчального процесу з фізичного виховання студентів у закладі вищої освіти є одним із шляхів його удосконалення. Цей процес неможливий без урахування психофізіологічних можливостей студентів.

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ СПОРТСМЕНІВ З ТЕНДИНІТОМ ЗВ’ЯЗКИ НАДКОЛІННИКА

Андрій МАРІШИН — 2024-09-26

У статті розглянуто питання фізичної терапії спортсменів з тендинітом зв’язки надколінника. Встановлено, що тендиніт зв’язки наколінника є поширеною проблемою серед спортсменів, особливо у тих видах спорту, що передбачають стрибки та різкі зміни напрямку руху. Визначено, що фізична терапія є одним з основних методів лікування означеної патології, що підтверджується відповідними науковими розвідками. Проведено всебічний аналіз українських та зарубіжних досліджень ефективності різних методів фізичної терапії тендиніту зв’язки наколінника серед спортсменів з різним рівнем фізичної підготовки, таких як: вправи на зміцнення м’язів, розтяжка, масаж та інші методи. Розглянуто методи лікування тендинопатії наколінника, виділені зарубіжними науковцями, що передбачали відпочинок, модифікацію активності, протизапальні препарати, ін’єкційну терапію, тейпування, ексцентричні вправи, екстракорпоральну ударно-хвильову терапію, черезшкірний електроліз та хірургію, а також методи, запропоновані українськими дослідниками – кінезіотейпування, лікувальну фізкультуру, ударно-хвильову терапію, плазмоліфтинг, медикаментозну терапію та ін’єкції кортикостероїдів. Виділено додаткові методи, які можуть бути результативними при фізичній терапії тендиніту зв’язки наколінника: масаж, який покращує кровообіг, зменшує набряк і спазм м’язів, мануальну терапію, яка сприяє відновленню рухливості суглобів і м’яких тканин, лазеротерапію, застосування якої зменшує запалення та прискорює процеси регенерації. Також розглянуто профілактичні методи, використання яких сприятиме запобіганню виникнення тендиніту зв’язки наколінника у спортсменів, висвітлені в публікаціях зарубіжних та вітчизняних науковців. Згідно з українськими дослідженнями встановлено, що профілактика тендиніту зв’язки наколінника включає: розминку перед тренуваннями для підготовки м’язів до навантаження, поступове збільшення навантаження (з уникненням різких стрибків у тренувальному навантаженні), зміцнення м’язів стегна завдяки регулярним силовим тренуванням та правильну техніку виконання вправ для уникнення перенавантаження сухожилля. Відповідно до зарубіжних досліджень, у якості найпоширеніших профілактичних методів тендиніту зв’язки наколінника розглянуто статичне розтягування, вправи для стабільності ядра, ортез стопи, амортизаційні устілки та замісну гормональну терапію у жінок. Акцентовано увагу на тому, що раннє втручання і початок фізичної терапії збільшують шанси на повне відновлення організму спортсмена з тендинітом зв’язки наколінника.

ФІЗИЧНА ТЕРАПІЯ СПОРТСМЕНІВ ІГРОВИХ ВИДІВ СПОРТУ ПІСЛЯ АРТРОСКОПІЧНОГО ЛІКУВАННЯ ТРАВМ КОЛІННОГО СУГЛОБА

Тетяна ОДИНЕЦЬ — 2024-09-26

Травми колінного суглоба є однією з найпоширеніших проблем серед спортсменів ігрових видів спорту, таких як футбол, баскетбол, гандбол та волейбол. Враховуючи високі навантаження на опорно-руховий апарат під час швидких переміщень, стрибків і раптових змін напрямку руху, спортсмени цих видів часто зазнають пошкоджень структур коліна, включаючи меніски, зв'язки та хрящі. Мета дослідження: розробити програму поліпшення функціонального стану колінного суглоба у спортсменів ігрових видів спорту після артроскопічного лікування та експериментально оцінити її ефективність. Методи дослідження. В роботі були застосовані методи теоретичного рівня дослідження: аналіз, порівняння, індукція, дедукція, систематизація та узагальнення науково-методичної літератури, педагогічний експеримент, медико-біологічні методи, методи математичної статистики. Результати роботи. Наприкінці дослідження показник згинання колінного суглоба у спортсменів основної групи був істотно вищим порівняно з контрольною групою на 25,74 градуса (р<0,001), а розгинання – на 14,30 градусів (р<0,001). У контрольній групі зміни сили згиначів колінного суглоба не були статистично значущими, з покращенням на 0,35 бала (р>0,05), тоді як сила розгиначів зросла на 0,25 бала (р>0,05). В основній групі спостерігалося достовірне поліпшення сили згиначів колінного суглоба на 1,82 бала (р<0,001), а сила розгиначів – на 1,90 бала (р<0,001). Наприкінці дослідження після операції больові відчуття в обох групах стали близькими до нормальних показників, однак в основній групі рівень больового синдрому був достовірно нижчим, ніж у контрольній. Висновки. Таким чином, Результати дослідження свідчать про важливість застосування спеціалізованих програм фізичної реабілітації для досягнення оптимальних результатів у відновленні спортсменів після артроскопічних операцій.

МУЗИЧНІ ІГРИ ЯК ЗАСІБ РОЗВИТКУ КООРДИНАЦІЙНИХ ЗДІБНОСТЕЙ В АЕРОБНІЙ ГІМНАСТИЦІ

Юлія ГОЛЕНКОВА — 2024-09-26

Сучасна підготовка спортсменів в аеробній гімнастиці вимагає комплексного підходу, який включає не лише розвиток сили й витривалості, а й удосконалення координації, гнучкості та спеціальної техніки виконання елементів. З розвитком цього молодого виду спорту вимоги до гімнасток стали набагато вищими, і тренування значно ускладнилися. Сучасні тренери складають програми з урахуванням фізичних можливостей та рівня підготовки кожного спортсмена, що підвищує ефективність і знижує ризик травм. В аеробній гімнастиці багато уваги приділяється вправам для розвитку балансу тіла та точності рухів, виховання почуття ритму та синхронізації виконання композиції з музичним супроводом. Використання спеціальних тренажерів і вправ на стабілізацію допомагають спортсменам покращити контроль над тілом, що є необхідним під час виконання складних комбінацій, але вони не впливають на розвиток ритмічності та злагодженості рухів з музикою. В статті розглянуто ефективність застосування програми розвитку координаційних здібностей спортсменів групи базової підготовки з використанням музичних ігор. При розробці програми вибір музичних ігор був відповідним щодо розвитку видів координаційних здібностей (часово-просторової орієнтації, ритмічності, оцінювання і регулювання параметри рухів, збереження рівноваги, м’язового почуття).

РОЛЬ КОРПОРАТИВНОЇ КУЛЬТУРИ У ФОРМУВАННІ ПРОФЕСІЙНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ

Людмила РОМАНИШИНА — 2024-09-26

Мета статті полягає у висвітленні ролі корпоративної культури у структурі професійної компетентності майбутніх офіцерів. Для досягнення мети використано сукупність загальнонаукових методів пізнання, зокрема: аналіз наукової літератури, узагальнення, синтез, порівняння. Результати дослідження. В статті розкрито роль корпоративної культури у формуванні професійної компетентності майбутніх офіцерів. Підкреслено її вагомий потенціал як складника професіоналізму військових й як континууму для розвитку фахових компетентностей курсантів. Встановлено, що до внутрішніх механізмів формування та розвитку корпоративної культури майбутнього офіцера належить формування професійної свідомості майбутнього офіцера, присвоєння та освоєння системи цінностей військової служби, як специфічної частини соціуму, внутрішня мотивація на формування та розвиток (прийняття) особистістю основ корпоративної культури військових формувань Збройних сил України.

Формування професійної компетентності майбутніх офіцерів не обмежується отриманням військової освіти, але корелює з усією структурою військово-професійної діяльності в якій бере участь курсант, специфікою професійного середовища, в яке він занурений, професійних відносин, до яких він «вступає». Установлено, що корпоративна культура відіграє двояку роль у формуванні професійної компетентності майбутніх офіцерів. З одного боку вона є складником професіограми військовослужбовця нового покоління. З іншого – середовищем розвитку курсантів, яке моделює цінності, ідеали, норми, правила здійснення військово-професійної діяльності в реальних умовах. Процес військово-професійного розвитку майбутніх офіцерів, формування їх професійної компетентності шляхом використання потенціалу корпоративної культури військових навчальних закладів на практиці реалізується шляхом застосування перспективних педагогічних технологій. Основними ознаками таких педагогічних технологій визначено широке використання технічних засобів і дидактичних матеріалів, методів, що активізують військово-педагогічний процес, а також оптимальне застосування матеріально-технічної бази військових навчальних закладів.

ФОРМУВАННЯ МОТИВАЦІЇ ЮНИХ СПОРТСМЕНІВ ДО ЗАНЯТЬ ПЛАВАННЯМ У ДИСТАНЦІЙНОМУ ТРЕНУВАЛЬНОМУ ПРОЦЕСІ

Ірина СОБКО — 2024-09-26

Мотивація має високу значущість у будь-якій діяльності людини, особливо вона необхідна у спорті, де у дуже стислі строки потрібно досягти найкращого результату в ситуації жорсткої конкуренції з іншими спортсменами та спортивними командами. Мета дослідження дослідити вплив експериментальної методики онлайн-занять з плавання на формування мотивації юних плавців в умовах дистанційного тренувального процесу. Учасники: 13 плавців КЗМС ДЮСШОР водних видів спорту Яни Клочкової (вік 13-14 років) м. Харкова). Експеримент тривав 13 тижнів з квітня по червень 2024. На початку та в кінці експерименту було проведено анкетування в інтерактивній формі за допомогою гугл форми. Методи дослідження: теоретичний аналіз та узагальнення сучасних літературних даних, метод анкетування, методи математичної статистики Результати: розроблено експериментальна методика, для формування зовнішніх та внутрішніх мотивів спортсменів до занять плаванням в умовах дистанційного навчання. Методика онлайн-занять включала в себе: вправи на розвиток фізичних якостей «Сухе плавання», які онлайн проводив тренер та спортсмени з впровадженням педагогічного підходу «Я-тренер», теоретичні заняття, онлайн зустрічі з відомими плавцями, перегляд відео та розважальні ігри. Підібрано твердження для анкети-опитувача які дозволяють виявити ставлення плавців до оновленої методики онлайн-тренувань. Виявлено, що результати більшості відповідей на твердження анкети, досліджуваної групи спортсменів, достовірно відрізняються в кінці експерименту (p<0,05; p<0,01). Висновки: розроблено та впроваджено в навчально-тренувальний процес юних плавців методику онлайн-занять з плавання, яка включала в себе поєднання тренувальних онлайн-занять на розвиток фізичних якостей з впровадженням педагогічного підходу «Я-тренер», переглядом відео виступів відомих плавців та розважальних ігор, показано ефективність використання теоретичної та практичної підготовки спортсменів

ЗМІНИ СПЕЦІАЛЬНОЇ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВЛЕНОСТІ СПОРТСМЕНІВ ВІКОМ 12-13 РОКІВ У ТАЕКВОН-ДО ІТФ ЗА ПІДСУМКАМИ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОЇ ПРОГРАМИ ФІЗИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ

Сергій ДАНИЩУК — 2024-09-26

У процесі узагальнення науково-методичної інформації було визначено актуальність вирішення завдання та з’ясування ефективності диференційованого підходу до фізичної підготовки спортсменів віком 12-13 років у таеквон-до ІТФ. Мета дослідження: встановити ефективність диференційованої програми фізичної підготовки у різному циклі підготовки спортсменів віком 12-13 років у таеквон-до ІТФ за показниками їхньої спеціальної фізичної підготовленості. Матеріал і методи. Було використано такі методи дослідження: теоретичний аналіз, узагальнення даних літератури та мережі Інтернет, педагогічне тестування, методи математичної статистики. Для контролю фізичної підготовленості ми опиралися на рекомендації програмно-нормативних документів із доповненнями, зробленими фахівцями з таеквон-до ІТФ. Педагогічний експеримент передбачав реалізацію авторської програми диференціації фізичної підготовки спортсменів віком 12-13 у таеквон-до ІТФ. упродовж вересня 2023 року до червня 2024 року із залученням 42 юних таеквондистів (ІТФ) м. Івано-Франківська. Результати. Виявлено тенденції, згідно яких результати контрольних вправ представників експериментальної групи мали певні відмінності приросту показників. Наприклад поодинокі удари руками (в двох варіантах тривалості 10 та 120 с) поступалися загалом за відсотковими значеннями приростів поодиноким ударам ногами такої ж тривалості. Наступне – перші варіанти комбінації з двох ударів та трьох ударів також мали менші відсоткові покращення за другі варіанти контрольних вправ. Серед представників контрольної групи були також виявлені тенденції, згідно яких результати контрольних у варіанті меншої тривалості мали вищі відсоткові показники покращення результату. Це спостерігалося у всіх без винятку випадках. До того ж загалом комбінації з трьох ударів мали дещо вищі значення покращення за інші варіанти контрольних вправ. Висновки. Загалом доведено ефективність диференційованого підходу до фізичної підготовки юних таеквондистів, що виявилася у вищих значеннях покращення порівняно з традиційним підходом у тренуванні спортсменів віком 12-13 років у таеквон-до ІТФ.

РОЗВИТОК ЛІДЕРСЬКИХ ЯКОСТЕЙ ЯК УМОВА ФОРМУВАННЯ УПРАВЛІНСЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ОФІЦЕРІВ ЗАПАСУ УКРАЇНИ

Ярослав ЗОРІЙ — 2024-09-26

Стаття присвячується проблемі розвитку лідерських якостей майбутніх офіцерів запасу як необхідна умова для формування їх управлінської компетентності. Лідерство розглядається як складний психолого-педагогічний феномен, який відрізняється від традиційних командирських якостей.

У статті досліджено чинники, які сприяють розвитку лідерських якостей у майбутніх офіцерів запасу в ході навчання у військових вищих навчальних закладах України (далі - ВВНЗ) та військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти (далі – ВНП ЗВО). Зокрема, акцентується увага на ролі лідерських якостей у формуванні управлінської компетентності громадян України, які навчаються за програмою підготовки офіцерів запасу. Розглядається питання підвищення якісних професійних характеристик та ролі викладацького складу кафедр (факультетів) військової підготовки з урахуванням наявності бойового досвіду та педагогічної майстерності. Автори наголошують, що сучасна військова підготовка потребує нових підходів, орієнтованих на розвиток лідерських якостей у курсантів військових навчальних закладів, що сприяє їхньому успішному управлінню підрозділами. Досліджено суперечності між традиційними формами підготовки офіцерів та сучасними вимогами до лідерства. Визначено ключові компоненти управлінської компетентності: мотиваційний, когнітивний, функціональний та особистісний, а також акцентовано на важливості розвитку навичок управління собою, підлеглими та командою. Підкреслено важливість фізичної підготовленості офіцерів, що сприяє їхньому авторитету серед підлеглих

Сутність вищевикладеного зводиться до постулату, що офіцер, як керівник з одного боку відповідає за дотримання статутних міжособистісних взаємин в колективі військового підрозділу, як бойової одиниці, а з іншого – як справжній лідер регулює неформальні стосунки підлеглих воїнів з урахуванням їхніх індивідуально-психологічних та фізичних особливостей. Мета такої відповідальної діяльності – ефективність та функціональність підпорядкованого підрозділу у виконанні повсякденних навчально-бойових та бойових завдань військової служби.